Ярослав Мудрий


Ярослав Мудрий


Ярослав Володимирович на княжій печатці. Єдине прижиттєве зображення князя, що збереглось
Великий князь Київський
Початок правління:	1019 остаточно
Кінець правління:	1054
Попередник:	Святополк Володимирович
Наступник:	Ізяслав Ярославович
Дата народження:	бл. 978
Дата смерті:	20 лютого 1054
Місце смерті:	Вишгород
Дружина:	Інгігерда
Династія:	Рюриковичі

Ярослав-Георгій Володимирович (біля 983 — † 20 лютого 1054) — видатний державний діяч, великий князь київський. Другий син Володимира Святославича і Рогнеди. Близько 990 р. Ярослав отримав ростовський престол, а згодом і новгородський, був зобов`язаний платити Києву щорічну данину у 2 000 гривень срібла, через що ввійшов у конфлікт з батьком.

Зміст

1 Князювання
2 Досягнення й значення діяльності
- 2.1 Вшанування пам'яті
3 Родина й династичні зв'язки
- 3.1 Сини
- 3.2 Доньки
4 Література
5 Ресурси Інтернету

[ред.] Князювання

Наприкінці правління Володимира Святого Ярослав виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер і Ярослав розпочав братовбивчу війну. Таким чином, після смерті свого батька Володимира Святославовича в 1015 році Ярослав Мудрий в боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і засів на київський княжий престол, але 1018 під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на допомогу Святополк, мусив покинути Київ. Після остаточної перемоги в битві над р. Альтою 1019 Ярослав Мудрий став київським Великим князем. В результаті братовбивчої війни саме Ярославом були вбиті святі брати Борис і Гліб та Святослав (дослідження М.Ільїна, 1964 р.). Проте, в княжій історіографії - офіційній це вбивство було приписано Святополку, якому приписали і прізвисько "окаянний".

Прагнучи об'єднати всі руські землі, Ярослав Володимирович змушений був вести боротьбу проти свого брата Мстислава Володимировича, князя тмутороканського і чернігівського. Після битви, яку Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024 р. Ярослав мусив відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. Згодом, після укладеного 1026 у Городку під Києвом миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Ярослав Мудрий допомагав Мстиславові у боротьбі з касогами і ясами у 1029 р., поширивши свої володіння до Кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні держави Ярослава Мудрого на захід від Дніпра. 1030 на півночі Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував м. Юріїв, у 1030 — 1031 війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста, які 1018 загарбав Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від Польщі смугу землі між р. Сяном і Бугом; там збудовано м. Ярослав і Белз. Після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке було виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії Київської спростували це твердження літопису. За аналізом графіті, серед яких є датовані 1022 року, а також за іноземними писемними пам'ятками, насамперед німецькими (Хроніка Титмара Мерзебурзького), Собор святої Софії був збудований ще Водимиром Великим (дослідження проф. Н.М.Нікітенко). Таким чином побудова Ярославом Софії є черговою ідеологемою історіографії Ярослава.1038 — 1042 Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою, багато воїнів попало в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; як також другу фортифікаційну лінію над Сулою: м. Лубні, Лукомль, Воїнь.

Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Було завершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали були ще за Володимира Святого (дослідження П.Раппопорта)(за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), а Ярослав поставив на них лише забороля. Збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом було поховано в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду; ? -1050). Це був акт порушення задуму собору. Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління було засновано міста Юр'єв (нині - Тарту), Корсунь, Гюргів (нині - Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. По смерті Ярослава Мудрого почався розпад Київської Русі і через півтора століття вона фактично перестала існувати як єдина держава.

[ред.] Досягнення й значення діяльності

Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди.

Пам'ятник Ярославу Володимировичу біля Золотих воріт у Києві

За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039 документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопільського патріарха. Ярослав устійнив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва. Крім призначування митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання.

За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі: варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини, а державні діячі рекрутувалися здебільшого з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син Добрині та ін.

Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковно-слов`янську мову, переписувано багато книг, був укладений літописний звод.

Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілість своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший брат Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав — Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод — Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор — Володимир Волинський, В'ячеслав — Смоленщину.

[ред.] Вшанування пам'яті

1838 року у Києві на його честь названо вулицю, 1955 — провулок. Портрет Ярослава Мудрого зображено на банкноті номіналом 2 гривні.

9 травня 2004 року Священний Синод Української православної церкви (Московський патріархат) у зв'язку з 950-ю річницею з дня смерті, благословив внести в св'ятці УПЦ та встановити день пам'яті св'ятому благовірному великому князю Київському Ярославу Мудрому в день його упокоєння 4 березня (20 лютого за старим стилем). При цьому було підтверджено, що у відповідності із традицією, що склалася, він почитається, як небесний покровитель державних діячів, юристів, прокурорів, будівничих храмів, бібліотекарів, наукових працівників, вчителів та студентів.

Указом Президента України № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність засновано Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, ІІІ, IV і V ступеня

Ярослав Мудрий посів перше місце за результатами відкритого телефонного голосування в телепроекті каналу «Інтер» «Великі українці», що проводилося з 16 листопада 2007 до 16 травня 2008 року.

[ред.] Родина й династичні зв'язки

Родина князя. Фреска ХІ ст. в Софійському соборі

Сестра Ярослава Марія-Доброніга була дружиною польського князя Казиміра Відновителя.

При дворі Ярослава Мудрого знаходили притулок колишні монархи: норвезький Олаф Святий, англійський Едмунд Залізний Бік. Ярослав Мудрий був у союзі з германськими цісарями Генріхом II, Конрадом II і Генріхом III.

[ред.] Сини

+ Анна ( †1018):

Ілля 1034 (?), перший с. Ярослава Володимировича (V), кн. новгородський.

+ Інґігерда (Ірина) — дочка шведського короля Олафа (Olof).

Володимир (*1020 — †1052) — можливо був одружений з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену;
Ізяслав (*1024 — †1078) — в 1040 був одружений з Ґертрудою, дочкою польського князя Мєшка II;
Святослав (*1027 — †1076) — був одружений з Одою, внучкою цісаря Генріха II;
Всеволод (*1030 — †1093) — в 1046 був одружений Марією, дочкою імператора Костянтина Мономаха;
Ігор (†1060) — був одружений з германською принцесою Кунігундою, графинею Орламіндською.
В'ячеслав(1034 - †1057)

[ред.] Доньки

Єлисавета Ярославна (Еллісіф) (†1076) — вийшла за норвезького короля Гаральда Суворого;
Анастасія Ярославна (Аґмунда) (†1097) — вийшла за угорського короля Андраша І;
Анна Ярославна (Аньєс) (†1077) — вийшла за французького короля Генріха І.

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний pедактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
Малий словник історії України. — К.: Либідь, 1997.
Костомаров Н. Ярослав Мудрый. Русская история в жизнеописаниях ея важнейших деятелей. П. 1874 — 76;
Грушевський М. Ярослав. Історія України-Руси. Том II (XI — XIII вік). Львів. 1905;
Полонська-Василенко Н. Київ часів Володимира Великого. Прага 1944;
Каргер М. Портреты Ярослава и его семьи в киевской св. Софии. Ученые зап. ЛГУ, ч. 20, 1960;
Пашуто В. Внешняя политика Древней Руси. М. 1968.

[ред.] Ресурси Інтернету

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Ярослав Мудрий

Попередник:	Великий князь Київський 1019 — 1054	Наступник:
Святополк Володимирович	Великий князь Київський 1019 — 1054	Ізяслав Ярославич