Японська мова

Японська мова
Поширена в:	Японія, Бразилія, США (особливо Гаваї), Гуам, Маршалові острови, Палау, Тайвань, Північна Корея, Південна Корея, Перу, Австралія
Регіон:	Східна Азія, Південна Америка, Австралія і Океанія
Кількість носіїв:	128 000 000
Класифікація:	Азійські мови  Японсько-рюкюська сім'я     Японська мова
Офіційний статус
Державна:	Японія (де-факто)[1]
Офіційна:	Японія (де-факто)[1]
Регулює:	уряд Японії (формально)
Коди мови
ISO 639-1	ja
ISO 639-2	jpn
SIL	JPN
Країни, в яких поширена японська мова

Япо́нська мо́ва (яп. 日本語,  , ніхонґо^файл ) — мова, якою розмовляють більше 128 мільйонів чоловік у світі. Поширена переважно в Японії, а також у середовищі японських емігрантів. Перші документальні свідчення, які підтверджують існування японської мови датуються 8 століттям. Японська мова графічно виражається трьома складовими елементами - двома азбуками кана (хіраґана і катакана) та китайськими ієрогліфами. Існує також латинізована абетка ромадзі для передачі японських фонем. Словник японської мови нараховує більше мільйона слів. Він зазнав сильного впливу китайської мови. Після другої світової війни має місце активне запозичення англійських слів.

[ред.] Поширення в світі

Більша частина япономовних проживає на Японському архіпелазі. Японська мова також частково використовується в країнах, які були її колоніями (Північна Корея, Південна Корея, Тайвань, північно-східний Китай). Спостерігається вживання мови японськими емігрантами в деяких областях Північної й Південної Америки (Каліфорнія, Гаваї, Бразилія). Японська вивчається як друга мова у більшості країн Азії й Океанії.

[ред.] Класифікація

Генетичні зв'язки японської мови до кінця не з'ясовані. Лексика та граматика японської мови є подібною до лексики алтайських і австронезійских мов. Японська мова розглядається більшістю вчених як ізольована мова.

[ред.] Діалекти

Завдяки географічним особливостям Японії (безліч ізольованих островів, високі гірські перевали) існує з десяток діалектів японської мови. Вони різняться словниковим запасом, морфологією, уживанням службових часток, а в деяких випадках — вимовою. Серед розповсюджених можна виділити такі, як діалект Кюсю (九州弁 — кюсю бен), діалект Хіросіми (広島弁 — хіросіма-бен), діалект Кансай (関西弁 — кансай бен), діалект Тохоку (東北弁 — тохоку-бен) і діалект Канто (関東弁 — канто-бен, токійський діалект). Часто мовці віддалених діалектів не розуміють один одного. Найбільші мовні розходження мають місце між південними (острови Рюкю, префектура Каґосіма) і північними районами Японії (Хоккайдо, префектура Аоморі). Основні діалекти поділяються на західну й східну групи. На основі токійського діалекту була сформована «загальна мова» (共通語 — кьоцуго). З 1886 року вона стала вкладатися в навчальних закладах як «літературна» японська. Сьогодні діалекти японської мови поступово вимирають завдяки урбанізації, стадартизації освіти та активному використанню «літературної мови» у ЗМІ.

[ред.] Система письма в Японії

Японська писемність послуговується ієрогліфами запозиченими з Китаю — кандзі, двома силабічними абетками кана, що були створені в Японії, — катакана і хіраґана, а також пізнішими запозиченнями — латинською абеткою й арабськими цифрами. Кожний з цих видів письма має свою сферу застосування у сучасній писемності. Виключення якогось з зазначених вище видів письма або заміна одного іншим у нетрадиційний спосіб перетворює текст на важко зрозумілий потік інформації.

В японській літературі і засобах масової інформації зазвичай використовується змішаний стиль написання — ієрогліфами і каною. Майже всі слова з певним лексичним змістом пишуться ієрогліфами, а допоміжні слова — каною. Іменники, займенники й числівники записуються ієрогліфами. Стосовно відмінюваних частин мови (тобто прикметників і дієслів), то їх лексичний зміст передається ієрогліфами, а змінювана частина або закінчення — силабічною абеткою.

З такого сполучення ієрогліфів і кани виходить так званий "змішаний текст з ієрогліфів і абетки" (漢字かな混じり文 кандзі кана мадзірібун). Він є нормою сучасного японського письма, у якому основне місце належить безсумнівно ієрогліфам.

Хіраґана використовується в основному для запису суфіксів і закінчень слів. Нею також видається література для дітей-дошкільнят. Хіраґана часто застосовується з метою полегшити прочитання слів, тим хто не знає ієрогліфів. Зокрема назви станцій, які містять рідкісні сполучення ієрогліфів часто записують цієї абеткою.

Катакана вживається переважно для запису іноземних імен і взагалі іноземних запозичень (крім запозичень із китайської і частково корейської мов). Крім цього, катакана може використовуватися у тому випадку, коли традиційне ієрогліфічне написання заміняється каной — у назвах рослин і тварин. Вона також застосовується замість хіраґани задля виділення тієї чи іншої частини тексту на зразок курсиву, або акцентування на тому чи іншому терміні. Катакана використовується й у тексті телеграм в межах Японії (однак адреса завжди записується ієрогліфами).

Латинська абетка ромадзі застосовується у міжнародних телеграмах японською мовою, а іноді в електронній пошті. У Японії існує рух за відмову від традиційної писемності і повний перехід на латиський шрифт. Існує невелика кількість книг, газет і журналів які виходять лише на ромадзі.

[ред.] Напрямок письма

Традиційно японці використовували китайський спосіб написання — ієрогліфи-символи писалися згори донизу, а стовпчики (рядки) розміщувалися справа наліво. Цей спосіб досі широко використовується у художній літературі та газетах. Однак, у науковій літературі найчастіше застосовується європейський спосіб письма — зліва направо, зверху вниз. Це пов'язане з тим, що в наукових текстах дуже часто доводиться вставляти іншомовні слова й фрази, а також математичні, хімічні та інші формули.

Офіційно горизонтальне письмо європейського зразка зліва на право було прийняте лише у 1959 році. До цього більшість текстів набиралися справа наліво. Проте, навіть зараз можна зустріти горизонтальне письмо, знаки якого розміщені справа наліво. Таке написання є підвидом вертикального традиційного письма, у якому кожний стовпчик (рядок) складається всього з одного знака.

Приклад вертикального письма

Приклад горизонтального письма

[ред.] Граматика

[ред.] Приклад

«Заповіт» Тараса Шевченка японською мовою:

『遺言』
わたしが死んだら
なつかしい　ウクライナの
ひろい丘の上に
うめてくれ
かぎりない畑と　ドニェプルと
けわしい岸辺が　見られるように
しずまらぬ流れが　聞けるように

ドニェプルが　ウクライナから
すべての敵の血潮を
青い海へ　押し流すとき
わたしは　畑も　山も
すべてを捨てよう
神のみなもとに　かけのぼり
祈りもしよう　だがいまは
神の　ありかを知らない

私を埋めたら
くさりを切って　立ち上がれ
暴虐な　敵の血潮と　ひきかえに
ウクライナの自由を
かちとってくれ
そしてわたしを　偉大な　自由な
あたらしい家族の　ひとりとして
忘れないでくれ

[ред.] Писемність

[ред.] Характер писемності

[ред.] Особливості писемної мови

Писемна мова є одним з різновидів мови, який співіснує з усною мовою. Вважається, що спочатку виникає усна мова, а на її основі формується писемна. У японській лінгвістиці і історії японської мови склалася традиція за якою писемна мова домінувала над усною, тобто живою мовою. Цієї традиції притримувалися від впровадження у країні ієрогліфічної писемності до поразки у другій світовій війні. Сьогодні, завдяки поширенню засобів масової інформації, зокрема, радіо і телебачення, розмовна японська мова посіла рівний статус з писемною.

Особливостями писемної японської мови по відношенню до усної є наступні:

1. Знаки письма відіграють роль посередника між мовцем і адресатом;
2. Між мовцем і адресатом існує часова і просторова прірва;
3. Вирази ввічливості не обов'язкові;
4. Акценти і інтонації не відображаються, а замість діалектів використовується унормована загальноприйнята мова;
5. Прочитання знаків письма не завжди усталене, присутнє використання різних символів і додаткових позначок.

Перевагами письмової японської мови над усною є:

1. зберігання послань і висловів для пізніших епох, на відміну від усної мови;
2. передача послань і виразів до віддалених місць;
3. використання над-діалектичної унормованої загальноприйнятої мови;
4. відображення складних за змістом і суттю явищ, речей і ідей шляхом знаків письма і графіків;
5. легкість масового відтворення послань і виразів завдяки друкарству.

Недоліками письмової японської мови по відношенню до усної є:

1. потреба багаторічного навчання для опанування усієї системи знаків письма;
2. неможливість передавати тонкощі волі, почуттів і настрою.

Як правило, писемна мова зазнає менше трансформацій ніж усна мова впродовж свого історичного розвитку. Особливо у Японії, де існував культ писемності, писемна мова зазнавала мало змін через консервативність культурної еліти. Відповідно японська писемна мова була дуже близькою до розмовної мови часів Асука і Нара, однак відставала від усної мови пізніших епох. Таку прірву між писемною і розмовною мовою було подолано у 19 столітті. Сучасна писемна мова відносно добре відображає розмовну.

[ред.] Класифікація писемності

Японська писемність складається зі знаків ідеографічного і фонетичного письма. До першої групи відносять ієрогліфи, які прив'язані до передачі змісту поняття, а до другої ромадзі і абетки кана — хіраґана і катакана, які прив'язані до передачі звуку чи звуків.

У свою чергу фонетичне письмо поділяється на складове і буквене. До першого відносять абетки хіраґана і катакана, а до другої — латиницю ромадзі.

У сучасній Японії на письмі використовують переважно три види знаків — ієрогліфи і абетки кана — хіраґана і катакана. Рідше вживають ромадзі та інші знаки письма. Ієрогліфи потрапили до Японії з Китаю. Згодом на їх основі були розроблені хіраґана і катакана. Вважається що до появи на островах ієрогліфіки, японці не мали своєї системи письма.

Існує гіпотеза, за якою перед залученням ієрогліфів з Китаю, в Японії існувала своя оригінальна "писемність ери богів" або дзіндай модзі (神代文字). Однак перші згадки про неї датуються пізнім середньовіччям, що змушує більшість лінгвістів Світу і Японії сумніватися у її достовірності.

[ред.] Ієрогліфи

[ред.] Виноски

1. ↑ ^{а б} В Японії відсутній закон про офіційну мову (див., наприклад http://uajc.com.ua/pages.php?page_key=about_japan&lang_key=ukr, підрозділ "мова")

[ред.] Джерела та література

• 築島裕『国語学』 (Цукісіма Хіросі. Японське мовознавство) 東京大学出版会, 1964．

[ред.] Посилання

• Українсько-японський словник онлайн
• Як завантажити азійські шрифти на Windows 2000 та XP (англійською)
• Про підтримку азійських шрифтів (англійською)
• Японська мова Кана ВПРАВА (PDF)
• Японські словарні уроки на Інтернет Поліглоті
• Shodo - Японська каліграфія

[ред.] Дивись також

• Хіраґана
• Катакана
• Ієрогліфи (Японія)

Вікіпедія має розділ
японською мовою
ja:日本語

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ. Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.