|
|
Церковнослов'янська мова
Мертва давньослов'янська літературна мова. За походженням — староцерковнослов'янська мова з модифікаціями під впливом інших слов'янських мов. Такий вплив відбитий уже в пам'ятках Х-ХІ століть. Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголічний, чеський, румунський.
Норми церковнослов'янської мови змінювалися з поступовим пересуванням центрів слов'янської книжності з півдня на схід, під впливом живих народних мов, залежно від тенденцій до уніфікації церковнослов'янської мови та відновлення давніх норм, що було пов'язано з діяльністю різних книжних шкіл.
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
1. Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний pедактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
2. Біленька-Свистович Л. В., Рибак Н. Р. Церковнослов'янська мова: Підручник зі словником:Понад 3500 слів. — К. : Криниця, 2000. — 336с.
3. Мельник Я., Лазарович О. Церковнослов'янська мова: Навч.-метод. посіб. / Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника; Івано-Франківська теологічна академія. — Івано-Франківськ : Гостинець, 2004. — 244с.
[ред.] Ресурси Інтернет
|
