Скандинавія

Скандинавія — історично-культурний регіон, розташований на півночі Європи з центром на Скандинавському півострові.

Данія, Норвегія та Швеція вважають один одного частиною Скандинавії. Крім них, до Скандинавії часто зараховують Ісландію та Фінляндію, а також Фарерські острови.

Зміст

1 Етомологія
2 Історія
3 Мови
4 Дивись також
5 Джерело

[ред.] Етомологія

Назва вказаної групи країни походить від слова "Скандія", яким в античний час і пізніше в раннє середньовіччя позначали території, які лежали на півночі від Балтики. Це латинізоване слово германського походження початково було близьке до понять "темряви, мороку, туману" і використовувалося в північних германців, як і в деяких інших народів Північної Європи, для визначення поняття "північ" (на фінській — "похьола" — "країна мороку", або "північ"; поморське і північно-руське "північ" — "північне спрямування", "північник" — північно-східний вітер, норд-ост).

[ред.] Історія

Північногерманські племена в першій половині 1 століття після Різдва Христового колонізували Скандинавію. Протягом багатьох століть Скандинавські країни обєднувалися в різні політичні союзи. Найбільшим союзом була Кальмарська унія, до якої приєдналися всі скандинавські королівства Данія, Норвегія і Швеція, з залежними територіями — Фінляндією, Ісландією і Гренландією.

[ред.] Мови

Скандинавські народи мають між собою багато спільного. Основні скандинавські мови пішли від древнескандинавської мови і належать до північної гілки германської групи мов. Більшість діалектів норвезької, шведської і датської мов взаємнозрозумілі. Ісландська і фарерська мови теж пішли від древнескандинавської, але зберегли більше архаїчних рис.

Фінська мова належить до іншої мовної сім'ї — фіно-угорської, але на території Фінляндії проживає велика шведська меншина і шведська мова є однією з державних мов цієї країни.