Річ Посполита

Rzeczpospolita Obojga Narodów Abiejų Tautų Respublika Serenissima Respublica Poloniae Річ Посполита Обох Народів 1569 – 1795 Прапор Герб Річ Посполита у 1635 Столиця Краків Варшава Мови Латинська Польська Релігії Католицизм Форма правління монархія Історія  - Засновано 1569  - Припинило існування 1795

Історичні польські держави

Королівство П'ястів (1025–1385) Королівство Ягелонів (1385–1569) Річ Посполита (1569 – 1795) Поділи Речі Посполитої Королівство Галичини (1772 – 1918) Варшавське герцогство (1807 – 1813) Царство Польське (1815 – 1915) Краківська республіка (1815 — 1846) Велике Князівство Познанське (1815 – 1848) Велике Князівство Краківське (1846 – 1918) Друга Річ Посполита (1918 – 1939) Польська Секретна Держава Польська Народна Республіка (1944 – 1989) Республіка Польща

Річ Посполита або Річ Посполита Обох Народів (пол. Rzeczpospolita Obojga Narodów — республіка) — феодальна держава, яка складалася з Польського королівства та Великого Князівства Литовського. До неї входила більша частина сучасних білоруських і українських земель — Галичина, Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина.

Ця держава була утворена союзним договором у м.Любліні -Люблінської унії 1569 р. Закінчила своє існування під час третього поділу Польщі у1795 році.

[ред.] Державний устрій

Державний устрій Речі Посполитої оформився при королі Генріхові Валуа (1573 —1574). Державний устрій - республіка з виборним королем. Право голосу мала лише шляхта.

[ред.] Парламентська влада

Найвищим законодавчим органом держави був з’їзд шляхти — сейм або сойм, що обирав короля. В період між сеймами король управляв державою разом і за згодою з обраною сеймом Радою резидентів.

Під час прийняття рішень сеймом існувало право “ліберум вето” - кожний з учасників сейму міг накласти вето на прийняття певного рішення вимовивши слова "Не позвалям" (Не дозволяю).

Підписання Люблінської Унії

3 другої половини XV ст. в Польщі усталилася двопалатна структура сейму, який складався з двох ізб — сенаторів і послів; остання репрезентувала шляхту — виборців. На елекційних сеймах сенат засідав у великому королівському наметі, що звався шопою, а посли воєводств і земель — на майдані, оточеному ровом, так званому Колі. Присутня на елекції шляхта, участь якої у виборах не обмежувалася, збиралася в окремих наметах, поза Колом. Зокрема, від шляхти правобережних воєводств, враховуючи послів, присутніми на елекції 1632 р. було 186 осіб.

[ред.] Суб'єкти держави

Велике князівство Литовське зберігало певну автономію у складі Речі Посполитої (мало свої органи адміністративного управління, військо, фінанси, судочинство велося на основі Литовських статутів).

Під час загострення боротьби магнатських угруповань за владу, феодали Речі Посполитої створювали конфедерації. Відкриті виступи конфедератів проти короля називалися рокошами.

[ред.] Населення і віра

У ранній співдружності Речі Посполитої не було домінування поляків або католицької релігії. Увібравши в себе Україну і уклавши конфедерацію з Литвою етнічні поляки перестали бути більшістю. Співдружність складалася з переважно чотирьох націй: литовців, поляків, білорусів та українців. Мешканців Великого Князівства Литовського часом називали "литвинами", а білорусів одночасно з тим "русинами", як і українців.

На час укладання Люблінської Унії у 1569 р. загальна кількість населення складала 7 млн. чоловік з яких близько 4,5 млн. були етнічними поляків, 2 млн. русинів (українців і білорусів), 0,75 млн. литовців і 0,7 млн. євреїв. У 1618 році під час укладання Деулінське перемир'я 1618 кількість населення співдружності виросло разом з новими територіями сягнувши 11,5 млн. осіб з яких близько 4,5 млн. поляків, 3,5 млн. українців, 1,5 млн. білорусів, 0,75 млн. литовців, 0,75 млн. прусів, 0,5 млн. євреїв і 0,5 млн. лівонців. Втрачаючи території і населення під час кризи співдружності в 1717 році населення складало вже 9 млн. (4,5 млн. поляків, 1,5 млн. українців, 1,2 млн. білорусів, 0,8 млн. литовців, 0,5 млн. євреїв, 0,5 млн. інших національностей.

До Реформації до шляхти належали як католики так і православні. Однак після завершення Реформації у 1540-х роках католицизм став все більше популярним серед шляхтичів, католицька церква набирала все більшої ваги в Польщі і шляхта стала практично виключно католицькою. Це, а також наростання з кожним поколінням полонізації викликало протест у православної еліти і козаків.

[ред.] Збройні сили

Збройні сили Речі Посполитої складалися з посполитого рушення і кварцяного війська. Існували також власні, так звані надвірні, війська окремих магнатів. Були рекрути (“вибранці”) з селян.

[ред.] Війни та походи

За правління Стефана Баторія, Сігізмунда ІІІ, Владислава IV, Яна II Казимира, Яна III Собеського, Августа II Річ Посполита вела безперервні війни проти Московської держави, Османської імперії, Швеції та багатьох інших країн Європи.

З кінця 16 століття у походах польського війська проти турків брали активну участь українські козаки, що іноді мало вирішальне значення для ходу війни ("Хотинська війна" 1621 року, "Віденська відсіч" 1683 року).

Наслідком численних воєн, що їх вела Річ Посполита було її ослаблення. В кінці 16 — 2-й половині 17 століття в країні загострилися класові суперечності, набрали масового характеру антифеодальні виступи селян і ремісників. В Україні та Білорусі широко розгорнулася боротьба народних мас за соціальне та національне визволення (селянсько-козацькі повстання під проводом К.Косинського (1591—1593), Т.Федоровича (1630), І.Сулими (1635), К.Скидана (1637), Я.Острянина (1638) та ін.).

Внаслідок Хмельниччини (1648—1654) Лівобережна Україна приєдналася до Московської держави.

В кінці 17 ст. і особливо в першій половині 18 ст. Річ Посполита переживала глибоку внутрішню кризу: занепадала торгівля і ремесло, втрачала силу королівська влада, зміцнювалася влада магнатів, зростала феодальна анархія і безправ’я населення. Спроба молодої польської буржуазії та передових кіл шляхти реформувати державний устрій Речі Посполитої у 2-й половині 18 ст. зазнала протидії реакційної частини магнатів, яких ззовні підтримували Росія, Пруссія та Габсбурги. Внаслідок трьох поділів (1772, 1793 і 1795) Річ Посполита припинила існування. Правобережну Україну та Білорусь було приєднано до Росії, Галичину — до володінь Габсбургів.

Мапи Речі Посполитої

Річ Посполита (коло 1630)	Після визвольної війни українських козаків та шведської окупації (1660)	Перший розподіл (1772)	Другий розподіл(1793)
Третій розподіл (1795))	Варшавське князівство, що існувало за Наполеона (1807 —1815)

[ред.] Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та р.Шуста. — К.: Генеза, 1993.
• Рад. енциклопедія історії України. — К., 1971. — т. 3.

Це незавершена стаття з польської історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
	Стародавність ( — 300 по Р.Х)	Палеоліт • Мезоліт • Неоліт • Трипільська культура • Кімерійці • Скіфи • Сармати • Античні міста Північного Причорномор'я
	Раннє Середньовіччя (300—1240)	Готи • Анти • Гуни • Венеди • Східні слов'яни • Хозарський каганат • Київська Русь • Половці • Князівство Феодоро • Херсонес
	Пізнє Середньовіччя (1240—1569)	Галицько-Волинське князівство • Київське князівство • Велике князівство Литовське • Королівство Польське • Золота Орда • Кримське ханство
	Козаччина (1569 — 1775)	Запорозька Січ • Річ Посполита • Хмельниччина • Гетьманщина • Коліївщина
	Новий час (1775 — 1917)	Російська імперія: Малоросія • Слобожанщина • Новоросія • Кубань    Османська Імперія: Чортомлицька Січ • Олешківська Січ • Задунайська Січ    Австро-Угорщина: Галичина • Буковина
	Новітній час (1917 — 1991)	Революція: УНР • Українська Держава • ЗУНР • Кубанська Народна Республіка СРСР : УРСР • Голодомор • Карпатська Україна
	Сучасність (після 1991)	Незалежна Україна • Помаранчева революція
п • о • р