Академія наук СРСР

Дана стаття чи розділ містить застарілі чи неактуальні дані. Матеріал може потребувати доповнення чи випралення. Будь ласка, відредагуйте статтю чи помістіть Ваші зауваження на сторінку обговорення.

Щоб поліпшити цю статтю, треба розкрити численні скорочення. Допоможіть проекту, зробивши це! (Див. Як редагувати статтю)

Акаде́мія нау́к СРСР — найвища наукова установа Радянського Союзу.

[ред.] Російська АН — передісторія АН СРСР

Заснована в Петербурзі указом сенату від 28 січня 1724. У XVIII столітті в Академію наук були організовані фізичний кабінет, астрономічна обсерваторія, хімічна лабораторія, анатомічний театр, географічний департамент, бібліотека, друкарня та інші наукові і науково-допоміжні установи. Академіки, що входили до складу АН, — М. В. Ломоносов, Л. Ейлер, Д. Бернуллі, Й. Г. Гмелін, Г.-В. Ріхман, В. К. Тредьяковський, С. П. Крашенінніков, І. І. Лепьохін, М. Я. Озерецковський, П. С. Паллас та ін. внесли великий вклад у науку. Організовані АН експедиції мали велике значення для вивчення природних багатств Росії.

У 18 ст. АН була майже єдиним джерелом поширення науки в Російській державі. В 1-й пол. 19 ст., коли в країні було створено нові вищі учбові заклади, роль АН як наук. центра поступово знижується.

В 19 і на початку 20 ст. АН перебувала у важкому матеріальному становищі, не мала необхідних умов для проведення наук. досліджень. Незважаючи на це, вчені, що працювали в АН, а саме: математики М. В. Остроградський, П. Л. Чебишев, В. Я. Буняковський, О. М. Ляпунов, А. А. Марков, В. А. Стеклов; астрономи В. Я. Струве, Ф. О. Бредіхін; фізики В. В. Петров, Е. X. Ленц, Б. С. Якобі, Б. Б. Голіцин; хіміки М. М. Зінін, О. М. Бутлеров, М. С. Курнаков; біологи К. М. Бер, О. О. Ковалевський; фізіолог І. П. Павлов та ін. збагатили науку визначними відкриттями і винаходами. Розквіт АН настав після перемоги Великої Жовтневого перевороту.

В квітні 1918 В. І. Ленін написав «Начерк плану науково-технічних робіт», в якому дав широку програму діяльності АН (Твори, т. 27, с. 282).

В перші ж роки Рад. влади в АН створюються нові інститути: фіз.-хім. аналізу (1918), платиновий (1918), фіз.-матем. (1921), радійовий (1922), фізіол. (1925), інститут ґрунтів (1926) та ін.

[ред.] Академія наук СРСР

Постановою ЦВК і РНК СРСР від 27 липня 1925 АН була перетворена у всесоюзну і дістала назву АН СРСР. АН швидко зростала і зміцнювалась. Схвалені в 1927, 1930 і 1935 нові статути АН сприяли встановленню міцних зв'язків її з практикою соціалістич. будівництва. АН СРСР — одна з найбільших наук. установ світу.

[ред.] Організаційна структура

Вищим органом АН є Загальні збори, до складу яких входять акад. і почесні акад. В період між сесіями Загальних зборів керівництво АН здійснює Президія на чолі з президентом. Президентами АН в рад. період були академіки О. П. Карпінський (1917—36), В. Л. Комаров (1936—45), С. І. Вавилов (1945—51). З 1951 президентом АН СРСР є акад. О. М. Несмєянов.

[ред.] Склад

Вона складається з 8 відділів — фіз.-матем. наук, хім. наук, геолого-географічних наукандидат біологічних наукукандидат технічних наукук, істор. наук, екон:, філософських і правових наук, відділу мови і літератури.

[ред.] Філії

До складу АН входять філіали: Башкирський, Дагестанський, Казанський, Карельський, Кольський, Комі, Молдавський, Уральський. У 1957 організовано Сибірське відділення АН, до якого пізніше ввійшли філіали: Східносибірський, Далекосхідний, Якутський. На початок 1959 в АН налічувалось понад 100 значних наук. інститутів і велика кількість ін. установ. На кінець 1958 в АН було 165 акад. І 354 член-кореспондент; в ній працювало понад 16,5 тис. наук. співробітників.

• Азерб. філіал АН СРСР 1945 переоформлено як Академія наук Азербайджанської РСР
• Вірм. філіал АН СРСР 1943 переоформлено як Академія наук Вірменської РСР

[ред.] Українство у внеску АН СРСР

Протягом всієї історії АН в її роботі брали активну участь українські вчені. В 19 — на початку 20 століття академіками були обрані математики М. В. Остроградський, В. Я. Буняковський, мінералог В. І. Вернадський, історик В. С. Іконников та інші.

За радянського часу академіками були обрані представники медичної науки, які працювали в Україні — О. О. Богомолець і М. Д. Стражеско, а також хімік Л. В. Писаржевський, історик В. П. Бузескул. 1959 року в Україні працюють академіки АН СРСР — президент АН УРСР біохімік О. В. Палладін (обраний в травні 1942), літературознавець О. І. Білецький (обраний в червні 1958 року), письменник О. Є. Корнійчук (обраний у вересні 1943 року), поет М. Т. Рильський (обраний в червні 1958 року).

[ред.] Досягнення

В АН СРСР широким фронтом провадились досліди в усіх галузях природничих, тех. і суспільних наук. Особливо великі успіхи вчених АН в галузі ядерної фізики, фізики напівпровідників, радіофізики, математики, механіки, астрономії, хімії, металургії, обчислювальної техніки, радіотехніки і т. ін.

Тріумфом вчених СРСР є створення штучних супутників Землі і космічної ракети. АН підтримує широкі міжнар. наукові зв'язки.

[ред.] Дивіться також

• «Наука» — видавництво Академії наук.

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• История Академии наук СССР, т. 1. Глав. ред. акад. К. В. Островитянов. М.—Л., 1958;
• Князев Г. А., Кольцова. В. Краткий очерк истории Академии наук СССР. М.— Л., 1957;
• Топчиев А. В. Строительство коммунизма и наука. М., 1957.

Дана стаття чи розділ містить застарілі чи неактуальні дані. Матеріал може потребувати доповнення чи випралення. Будь ласка, відредагуйте статтю чи помістіть Ваші зауваження на сторінку обговорення.