Ридз-Смігли Едвард

Едвард Ридз-Сміґли, головнокомандувач польської армії 1939 р.

Ридз-Сміґли Едвард (Edward Rydz-Śmigły, 1886—1941), польський військовий і політітичний діяч. Народився 11 березня 1886 року в сім'ї підофіцера австрійської армії Томаша Ридза та доньки вахмістра поліції Марії Баб'як. Щодо місця народження існують розбіжності: або м.Бережани (вул. Ізабелівка, буд.137), або с. Лісники (буд. 117) біля Бережан; згадується теж с.Лапшин. Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 році розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв'зку з членством у новоствореній організації "Союз Чинної Боротьби" перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо "Сьмігли" (спритний, меткий).

У 1910-1911 рр. був призваний на військову службу в австрійську армію, де отримав звання підхорунжого. У 1912 р. відновлює навчання і закінчує Краківську Академію мистецтв. "Союз Чинної Боротьби" перетворюється на легальне спортивно-гімнастичне товариство "Стрілець" під керівництвом Ю.Пілсудського. У цьому товаристві Е.Ридз зарекомендував себе здібним організатором.

З початком першої світової війни був мобілізований у 55-й полк австрійської армії, розташований у Бережанах. Пілсудський призначає його спочатку командиром батальйону, а незабаром - командиром Першої бригади легіонів. Улітку 1915 року він вже підполковник, а в листопаді 1917 року - головний комендант Польської Військової Організації, замість арештованого Пілсудського.

Один з найближчих співр. Юзефа Пілсудського з 1918 міністр війни, у травні 1920 командир армії, яка зайняла Київ (див. Польсько-радянська війна 1920). З 1921 — інспектор армії, по смерті Пілсудського 1935 — генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі, з 1936 маршал.

Начальний вождь польської армії у війні з Німеччиною 1939; після поразки польських військ інтернований у Румунії, але 1941 нелегально повернувся до Варшави, де й помер. Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і абсольвент Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-их pp.