Панель інструментів |
Пірсинг
Пі́рсинг (англ. piercing) - вид боді-арту, що зазвичай полягає у проколюванні ділянок тіла з метою фіксації прикрас та/або інших елементів у каналах що утворилися.
[ред.] ІсторіяІсторія модифікацій людького тіла шляхом створення проколів в декоративних та культово-обрядових цілях, сягає своїми коренями самих зародків людської культури. У тій чи іншій формі пірсинг існував та продовжує існувати в усіх кутках земноі кулі, що підтверджуює зокрема найдревніше, з до цього часу знайдених муміфікованими у льодовиках людей, на тілі якого було знайдено пірсинг вуха. У стародавніх єгиптян, пірсинг носив соціальну функцію, слугуючи класовим маркером, який визначав приналежність власника пірсингу до певного соціального шару, так пірсинг пупка серед єгиптян у той час мали право носити лише представниці аристократії. У корінного населення Північної та Південної Америки, окрім соціальної - проколи вух могли бути не лише прикрасою, а й символізувати приналежність до певного клану, роду чи племені, пірсинг грудей та геніталій відігравав релігійну, культову функцію і допомагав при спілкуванні носіїв пірсингу з надприроднім. Таким чином проколювання тіла у індіанців не завжди закінчувалося фіксацією прикрас, а інколи навіть було назвичайно болісним як у випадку з знаменитим обрядом Танець Сонця забороненним у свій час більшістю північно-американських урядів. У армії Римської імперії, зокрема серед центуріонів - тілоохоронців Юлія Цезаря, пірсинг сосків був ознакою мужності і використовувався воїнами для закріплення їх тунік. [ред.] Антропологічний КонтекстЯк будь-який прояв культурної неоднорідності, пірсинг слугує культурним кодом , що автоматично виокремлює носія пірсингу з інформаційного поля представників масової культури, як вже більше не "свого" та так само автоматично ідентифікує (у очах оточення) його з представниками груп, часто маргіналізованих мейнстримовим суспільством (домінантною культурою), для яких подібні ознаки є типовими. Таким чином, ми можемо говорити про субкультуру носіїв пірсингу на основі спільності їх захоплення та відокремлюючих рис. До того ж, як правило пірсинг є лише одним з елементів субкультури, зазвичай молодіжної субкультури наряду з цілим комплексом інших ознак що становлять культурний код відокремлюючий та власне створюючий цю групу. Більшість людей суспільства не асоціюють пірсинг із класичним носінням сережок. І хоч пірсинг та сережки у вухах чоловіків дуже популярні серед знаменитостей, ця мода поки що не знайшла загального визнання на Заході. Можливо тому, що пірсинг досить довго був розпізнавальною ознакою в'язнів, членів банд мотоциклістів, рокерів-панків та гомосексуалістів-садомасохістів. Фактично, проколювання ділянок тіла асоціюється у багатьох зі збоченнями та бунтом і тому чимало людей вважає, що це спосіб прикрашатися скандальний і огидний.[1] [ред.] Види пірсингуКожен вид та місце пірсингу здатні нести у собі певну семіотику, тому обираючи їх будьте уважними та проконсультуйтесь з професійним пірсером з цього приводу.
[ред.] Чи пірсинг безпечний?Певна кількість лікарів-практиків вважають, що не завжди. Часто небезпека пов'язана з тим, що проколювання ділянок тіла здійснюється самотужки або так званими фахівцями, які навчилися цієї справи від друзів, з журналів чи відео і їм бракує підготовки. Тому вони, буває, не дотримуються правил гігєни і недостатньо знають анатомію. А це серйозна проблема, адже проколом невідповідного місця можна спричинити надмірну кровотечу або ж завдати довгочасної шкоди ураженням віповідного нерва. Існує також небезпека зараження через нестерильні інструменти гепатитом, СНІДом, туберкульозом та правцем. Лікарі вважають, що проколювання носового чи вушного хрящів набагато небезпечніше за проколювання мочки вуха оскільки в разі інфекції можна цілковито втратити верхню ділянку вушного завитка. Тоді як вставляння цвяшків у ніс може призвести до інфекції, котра легко передається у мозок через сусідні кровоносні судини.[2] Ротовий пірсинг може призвести до втрати чутливості язика, смакових властивостей, тривалої кровотечі, надщерблення зубів, посиленого слиновиділення, пошкодження ясен, дефектів мовлення, а також до проблем з диханням, пережовуванням та ковтанням.[3] [ред.] Джерела і посилання |