Парадокс

Парадо́кс (від грец. παράδοξος — незвичайний, неймовірний, дивний від грец. παρα — поруч, біля, порівняно з і грец. δόξα — думка, погляд, пов'язаного з грец. δόγμα — положення, догма; грец. δοκέω — вважаю, думаю) —

позірно істинне твердження чи група тверджень, яке призводить до суперечності або ігнорує інтуїцію.
формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання неодмінно веде до визнання його хибності і навпаки.
несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.
думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.

Зміст

1 Етимологія
2 Парадокси в мистецтві
- 2.1 Парадокс як художній прийом
- 2.2 Парадокс в музиці
3 Парадокси в науці
- 3.1 Парадокси в логіці (математиці)
  - 3.1.1 Парадокси з самопосиланням
4 Джерела

[ред.] Етимологія

Етимологія слова парадокс може бути віднесена до одного з діалогів Платона "Парменид", в якому Зенон Елейський використовує слово "paradoxon" для опису своїх плідних філософських ідей. Парадокси множинності і руху Зенона, які викрили проблеми в грецькому розумінні простору і часу, були розв'язані тільки завдяки відкриттям математики 19 століття.

Пізніше і частіше використання слова парадокс відноситься до раннього Відродження.

[ред.] Парадокси в мистецтві

[ред.] Парадокс як художній прийом

Парадоксальність властива багатьом творам мистецтва різноманітних жанрів. Через свою незвичайність парадоксальні вислови, назви, зміст творів привертають увагу. Це використовується в розмовному жанрі, в театральному і цирковому мистецтві, особливо ілюзіоністами (фокусниками), в живописові і фолькльорі. Хороші оратори використовують цей прийом в своїх виступах для підтримання уваги слухачів. Популярна дитяча «поезія безглуздя» Льюїса Керрола і Корнія Чуковського, «театр абсурду» в фольклорі і анімації також побудовані на парадоксальності.

Парадоксальними є багато афоризмів відомих мислителів. Наприклад, висловлювання Вольтера: «Ваша думка мені глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я ладен пожертвувати своїм життям» або Ніцше: «Жебраків потрібно виганяти – неприємно давати їм і неприємно не давати їм», Фрумкера: «Мужчина від жінки відрізняється тим, що перед тим як зробити помилку, він все ретельно продумує». Парадоксальністю відрізняються і афоризми Козьми Пруткова, Бернарда Шоу, Оскара Уайльда, Станіслава Єжи Лєца.

[ред.] Парадокс в музиці

В класичній музиці парадоксом прийнято називати вишукані, дивні твори чи фрагменти, які відрізняються від традиційного звучання. Також парадоксами в стародавній Греції називали переможців в олімпійських змаганнях співаків і виконавців інструментальної музики.

[ред.] Парадокси в науці

[ред.] Парадокси в логіці (математиці)

Поширені лейтмотиви в парадоксах включають прямі і непрямі самопосилання, нескінченність, циклічні визначення, плутанину рівнів умовиводу. Парадокси, які не засновані на прихованій помилці, в основному трапляються на периферіях контексту або мови і вимагають розширення контексту або мови для позбавлення їх від парадоксальної якості.

[ред.] Парадокси з самопосиланням

Це парадокси, у яких зазвичай суперечність виникає з самопосилання.

Парадокс брехуна: «Це твердження неправдиве» — канонічний парадокс з самопосиланням. Ще приклад такого парадоксу — «Відповідь на дане питання є ні».
Парадокс Грелінга-Нельсона: Чи є слово "гетерологічний", що означає "який не застосовується до себе", гетерологічним словом?(споріднений з Парадоксом Рассела)
Парадокс Рассела