|
|
Нобелівська премія з фізики
Нобелівська премія з фізики
[ред.] Список лауреатів
[ред.] 1900-і
[ред.] 1910-і
[ред.] 1920-і
[ред.] 1930-і
[ред.] 1940-і
[ред.] 1950-і
Нобелівська премія з фізики, 1950-і
| Рік |
Ім'я |
Тема |
| 1950 |
Сесил Френк Павелл |
«За розробку фотографічного методу дослідження ядерних процесів і відкриття мезонів, що був здійснених за допомогою цього методу». |
| 1951 |
Джон Дуглас Кокрофт й Ернест Томас Синтон Волтон |
«За дослідницьку роботу з перетворення атомних ядер з допомогою штучно прискорених атомних частинок». |
| 1952 |
Фелікс Блох й Едвард Міллс Перселл |
«За розвиток нових методів для точних ядерних магнітних вимірів і пов'язані із цим відкриття». |
| 1953 |
Фріц Церніке |
«Премія за обґрунтування фазово-контрастного методу, особливо за винахід фазово-контрастного мікроскопа». |
| 1954 |
Макс Борн |
«За фундаментальні дослідження із квантової механіки, особливо за його статистичну інтерпретацію хвильової функції». |
| Вальтер Боті |
«За метод співпадання для виявлення космічних променів і зроблені у зв'язку із цим відкриття». |
| 1955 |
Вілліс Юджин Лемб |
«За відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектра водню». |
| Полікарп Куш |
«За точне визначення магнітного моменту електрона». |
| 1956 |
Вільям Бредфорд Шоклі, Джон Бардін й Волтер Хаузер Браттейн |
«За дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту». |
| 1957 |
Чженьнін Янг, Лі Цзундао |
«За передбачення при вивченні так званих законів парності, про незбереження симетричності (хіральність), що привело до важливих відкриттів в галузі квантової механіки». |
| 1958 |
Павло Олексійович Черенков, Ілля Михайлович Франк й Ігор Євгенович Тамм |
«За відкриття й тлумачення ефекту Черенкова». |
| 1959 |
Еміліо Джино Сегре й Оуен Чемберлен |
«За відкриття антипротона». |
[ред.] 1960-і
Нобелівська премія з фізики, 1960-і
| Рік |
Ім'я |
Тема |
| 1960 |
Дональд Артур Глазер |
«За винахід бульбашкової камери». |
| 1961 |
Роберт Хофштедтер |
«За основні дослідження з розсіювання електронів на атомних ядрах і пов'язаних з ними відкриттів в області структури нуклонів». |
| Рудольф Людвіг Мессбауер |
«За дослідження резонансного поглинання гамма-випромінювання й відкриття у зв'язку із цим ефекту, що носить його ім'я». |
| 1962 |
Лев Давидович Ландау |
«За його піонерські теорії конденсованих середовищ й особливо рідкого гелію». |
| 1963 |
Юджин Пол Вігнер |
«За внесок у теорію атомного ядра й елементарних часток, особливо за допомогою відкриття додатка фундаментальних принципів симетрії». |
| Марія Гепперт-Майер й Ханс Йенсен |
«За відкриття дотичні оболонкової структури ядра». |
| 1964 |
Микола Геннадійович Басов, Олександр Михайлович Прохоров й Чарлз Хард Таунс |
«За фундаментальні роботи в області квантової електроніки, що призвели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі». |
| 1965 |
Синітіро Томонага, Джуліус Швінгер, Річард Філліпс Фейнман |
«За фундаментальні роботи із квантової електродинаміки, що мали глибокі наслідки для фізики елементарних часток». |
| 1966 |
Альфред Кастлер |
«За відкриття й розробку оптичних методів дослідження резонансів Герца в атомах». |
| 1967 |
Ганс Альбрехт Бете |
«За внесок у теорію ядерних реакцій, особливо за відкриття, що стосуються джерел енергії зірок». |
| 1968 |
Луїс Уолтер Альварес |
«За винятковий внесок у фізику елементарних часток, зокрема за відкриття великого числа резонансів, що стало можливим завдяки розробленій їм техніці з використанням водневої бульбашкової камери й оригінальному аналізу даних». |
| 1969 |
Маррі Гелл-Манн |
«За відкриття, пов'язані із класифікацією елементарних часток й їхніх взаємодій». |
[ред.] 1970-і
Нобелівська премія з фізики, 1970-і
| Рік |
Ім'я |
Тема |
| 1970 |
Ханнес Альфвен |
«За фундаментальні роботи й відкриття в магнітній гідродинаміці й плідні застосування їх у різних областях фізики». |
| Луї Ежен Фелікс Неель |
«За фундаментальні праці й відкриття, що стосуються антиферомагнетизму й феромагнетизму, які спричинили важливі додатки в області фізики твердого тіла». |
| 1971 |
Деніс Габор |
«За винахід і розробку голографічного методу». |
| 1972 |
Джон Бардін, Леон Ніл Купер й Джон Роберт Шріффер |
«За створення теорії надпровідності, що зазвичай називають БКШ-теорією». |
| 1973 |
Есакі Леона, Івар Гйевер, Брайан Девід Джозефсон |
«За теоретичне пророкування властивостей струму, що проходить через тунельний бар'єр, зокрема явищ, загальновідомих нині за назвою ефектів Джозефсона». |
| 1974 |
Мартін Райл і Ентоні Хьюіш |
«За піонерські дослідження в області радіофізики». |
| 1975 |
Оге Нільс Бор, Бен Рой Моттельсон і Лео Джеймс Рейнуотер |
«За відкриття взаємозв'язку між колективним рухом і рухом окремої частки в атомному ядрі й розвиток теорії будови атомного ядра, що базується на цьому взаємозв'язку». |
| 1976 |
Бертон Ріхтер і Семюел Тінг |
«За основний внесок по відкриттю важкої елементарної частки нового типу». |
| 1977 |
Філіп Воррен Андерсон, Невілл Френсіс Мотт та Джон Ван Флек |
«За фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних і неупорядкованих систем». |
| 1978 |
Петро Леонідович Капиця |
«За його базові дослідження й відкриття у фізиці низьких температур». |
| Арно Аллан Пензіас й Роберт Вудро Вільсон |
«За відкриття мікрохвильового реліктового випромінювання». |
| 1979 |
Шелдон Лі Глешоу, Абдус Салам і Стівен Вайнберг |
«За внесок в об'єднану теорію слабких й електромагнітних взаємодій між елементарними частками, у тому числі пророкування слабких нейтральних струмів». |
[ред.] 1980-і
[ред.] 1990-і
Нобелівська премія з фізики, 1990-і
| Рік |
Ім'я |
Тема |
| 1990 |
Джером Фрідман, Генрі Кендалл і Річард Тейлор |
«За піонерські дослідження глибоконепружного розсіювання електронів на протонах і зв'язаних нейтронах, істотно важливих для розробки кваркової моделі у фізиці часток». |
| 1991 |
П’єр Жиль де Жен |
«За виявлення того, що методи, розвинені для вивчення явищ упорядкованості в простих системах, можуть бути узагальнені на рідкі кристали й полімери». |
| 1992 |
Жорж Шарпак (Григорій Харпак) |
«За відкриття й створення детектерів часток, зокрема багатопроволкової пропорційної камери». |
| 1993 |
Рассел Халс і Джозеф Тейлор мол. |
«За відкриття нового типу пульсарів, що дало нові можливості у вивченні гравітації». |
| 1994 |
Бертрам Брокхауз |
«За створення нейтронної спектроскопії». |
| Кліффорд Шалл |
«За створення методу нейтронної дифракції». |
| 1995 |
Мартин Перлина |
«За відкриття тау-лептона». |
| Фредерік Рейнс |
«За експериментальне виявлення нейтрино». |
| 1996 |
Девід Чи, Дуглас Ошеров s Роберт Ричардсон |
«За відкриття надтекучості гелію-3». |
| 1997 |
Стівен Чу, Клод Коен-Таннуджи і Вільям Філіпс |
«За створення методів охолодження й уловлювання атомів лазерним променем». |
| 1998 |
Роберт Лафлін, Хорст Штермер і Деніел Цуї |
«За відкриття нової форми квантової рідини ( при низьких температурах і сильному магнітному полі) у частки з новими властивостями, що мають, зокрема, дробовий електричний заряд». |
| 1999 |
Герард Хоофт і Мартін Вельтман |
«За прояснення квантової структури електрослабких взаємодій». |
[ред.] 2000-і
Нобелівська премія з фізики, 2000-і
| Рік |
Ім'я |
Тема |
| 2000 |
Жорес Іванович Алфьоров і Герберт Кремер |
«За розробки в напівпровідниковій техніці». |
| Джек Кілбі |
«За дослідження в області інтегральних схем». |
| 2001 |
Ерік Корнелл, Вольфганг Кеттерле і Карл Віман |
«Досягнення у вивченні процесів конденсації Бозе-Ейнштейна в середовищі вироджених газів і за початкові фундаментальні дослідження характеристик конденсатів». |
| 2002 |
Раймонд Девис мол. і Масатосі Косіба |
«За створення нейтринної астрономії». |
| Ріккардо Джакконі |
«За створення рентгенівської астрономії й винахід рентгенівського телескопа». |
| 2003 |
Олексій Олексійович Абрикосов, Віталій Лазаревич Гінзбург, Ентоні Леггет |
«За створення теорії надпровідності другого роду та теорії надплинності рідкого гелію-3». |
| 2004 |
Девід Гросс, Девид Політцер, Франк Вальчек |
«За відкриття асимптотичної волі у теорії сильних взаємодій». |
| 2005 |
Рой Глаубер (Roy J. Glauber), Джон Голл (John L. Hall), Теодор Ганш (Theodor W. Hansch). |
«За внесок в квантову теорію оптичної когерентності; за внесок у розвиток лазерної високоточної спектроскопії і техніки прецизійного розрахунку світлового зрушення в оптичних стандартах частоти» |
| 2006 |
Джон Метер, Джордж Смут |
«За відкриття анізотропії і чорнотільної структури енергетичного спектру космічного фонового випромінювання». |
| 2007 |
Альбер Фер, Петер Грюнберг |
«За відкриття ефекту гігантського магнетоопору» |
| 2008 |
Намбу Йоїтіро,
Кобаясі Макото і Масукава Тосіхіде |
«відкриття механізму спонтанного порушення симетрії на субатомному рівні»
«за встановлення походження симетрії, що передбачає існування в природі щонайменше трьох сімейств кварків»
|
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Чолаков В., "Ученые и открытия", Москва, "Мир, 1987
|