Наукова фантастика

Наукова фантастика (також НФ, англ. варіант sci-fi) (грец. phantastikos — той, що має відношення до уяви) — жанр літературі й кіно; фантастика, в основі якої полягають роздуми на теми науки та нових технологій. Досить часто, вживаючи термін «фантастика», мають на увазі саме наукову фантастику.

[ред.] Історія наукової фантастики

Поява наукової фантастики була викликана промисловою революцією в XIX столітті. Спочатку наукова фантастика була жанром літератури, що описує досягнення науки й техніки, перспективи їхнього розвитку тощо. Часто описувався (як правило, у вигляді утопії) світ майбутнього. Класичним прикладом такого типу фантастики є твори Жуля Верна.

Пізніше розвиток техніки став розглядатися в негативному світлі (антиутопія). В якості прикладів можна навести твори «Машина часу» Герберта Уеллса чи «451° за Фаренгейтом» Рея Бредбері. Антиутопія розглядає негативні наслідки не тільки технічного прогресу. В XX столітті з'явилася також соціальна фантастика, що описує майбутні зміни не техніки, а суспільства. Найвідоміший приклад — антиутопія «1984» Джорджа Оруелла.

В 1980-х роках почав набирати популярність антиутопічний піджанр — кіберпанк. Відомими прикладами творів у цьому напрямку є «Джонні Мнемонік», «Матриця», «Лабіринт відображень».

В 20-30-их рр. XX сторіччя відокремився жанр фентезі, або «чарівної казки для дорослих». Утім, наукова фантастика та фентезі — зовсім різні напрямки фантастики. Якщо в основі НФ полягають теоретично можливі події, то фентезі оперує магією та міфологією та більше схоже до казки. Незважаючи на це, деякі письменники поєднують ці жанри у своїй творчості, що призводить до появи великої кількості відгалужень та нових напрямків.

В Радянському Союзі найбільшої популярності наукова фантастика досягла приблизно у 60-х роках. Саме в цей період було написано одні із самих відомих зразків жанру. Із шестидесятими роками пов'язана творчість відомих вітчизняних фантастів, тоді тільки починавших здобувати славу: брати Стругацькі, І. Варшавський, О. Шалімов, І. Можейко, інакше відомий як Кір Буличов, та багато інших. Велика доля фантастики тої епохи була присвячена космічним пригодам. Слід згадати, що в ті ж самі роки відбувався швидкий розвиток космонавтики, а у 1961 році в космосі уперше побувала людина.

[ред.] Особливості жанру

Хоча деякі вважають, що наукова фантастика — суто розважальний жанр, нерідко письменники руйнують такий стереотип, перетворюючи свої книги в серйозні доробки, навантажуючи їх прихованим філософським, соціальним чи прямим науковим змістом. Саме завдяки такому поєднанню захоплюючого сюжету та справжньої науки, написаної популярною мовою, науково-фантастичні оповідання деяких авторів і здобувають велику популярність. Приклади — Хроніки Дюни Френка Герберта, Фундація (Foundation) Айзека Азімова. Прикладами оповідань з досить серйозним науковим змістом можна назвати «Паштет з гусячої печінки» Айзека Азімова — хімія та «Подорож в ніщо» Іллі Варшавського — фізика.

[ред.] Напрямки

Найбільш помітними напрямками наукової фантастики є:

альтернативна фантастика;
соціальна фантастика;
військова наукова фантастика;
апокаліптична та постапокаліптична фантастика;
ксенофантастика — описує життя інопланетян із психологією й структурою суспільства, зовсім відмінної від людської;
кіберпанк — в основу полягає глобальна комп'ютеризація та її наслідки.