Кунин (Жовківський район)

Кунин - село у Жовківському районі Львівської області.

[ред.] Історія

Кунин (пол. Kunin) - село, належало до Жовківського повіту, 14 км. на пн.-зах. від Жовкви, одразу ж на південний-захід від Добросина. На захід лежала Вілька Кунинська, на південний-захід Вишенька (Городоцький повіт), на південь Брищі, Крехів і Руда Крехівська, на схід Глинськ, на північний-захід Городжів і Магерів (обидва в Равському повіті). Майже через середину території села пливе з південного заходу (з Вільки Кунинської) на північний схід (до Глинська) потік Деревенка, який називається в цьому селі також Свиня. Вздовж північно-східного кордону пливе на пн.-сх. потік Двини, притока Білої, яка впадає до Рати. Вздовж південного кордону, та частково через південну частину території пливе з заходу на схід потік Кислянка, притоки Бзинки, яка впадає до Деревенки. Над Деревенкою лежить забудова села Кунин (249 м над рівнем моря), а на пд.-зах. від нього присілок Хитрейки. На пн.-сх. від Кунина лежить присілок Качмарі (Жовківський район), в пд.-зах частині території лежить присілок Яроші, а на пн.-сх. від нього, на лівому березі Кислянки, присілок Червінець; на пн.-сх. від нього присілок Цитуля; в пд.-сх. стороні присілок Бір, і тут підноситься узгір'я Кунин (висотою до 248 м над рівнем моря). Лівий берег Деревенки займають орні поля Пустиня (255 м.), а на пд.-сх. від них Мочари. На схід від Цитулі лежить малий ставок. В західній частині території підносяться найвищі узгір'я (висотою 290, 292, 306 м над рівнем моря). Ліси займають правий берег Деревенки. Згідно перепису 1880 року було 2162 жителі в гміні, 35 на території двору. (всі греко-католики, за вийнятком кільканадцяти римо-католиків). Парафія римо-католицька в Жовкві, греко-католицька була в селі, належала до Жовківського деканату, Перемишльської дієцезії. В селі була дерев'яна церква з трьома куполами, збудована в 1871 році, посвячена 13 грудня 1872 року. Стародавня церква згоріла в 1863 році. Також тут була однокласна школа. За часів Речі Посполитої село належало до Крехівської держави. В люстрації з 1661 і 1662 років (рукопис Осолінських №2834, стр. 224) можна прочитати: "Це село віддавна на 60 півланах посаджене; підданих в цьому селі перед війною було 60, тепер тільки осілих 13, а на 4 чвертях лану сидять, інші лани пусто лежать. Чиншу дають з чверті лану по 28 грошів, а отже 3 злотих 24 гроші разом. Бортник в сьому селі один. Млинів було перед війною 3, які на протязі 20 років опустіли. Війтівство є: до нього належить один лан, підданих було перед війною 20, тепер 11. Загородників до цього війтівства 8 і одна корчма. Межує це село з містечком Магерів, з Вишенькою з другої сторони, з Добрушином (Добросином) з третьої, з Глинськом з четвертої сторони. Піддані цього села жалілись, що їм дідичі Магерівські на півмилі грунту відняли." У "Львівських Різноманітностях" з 1859 року № 46, подано документ від 23 травня 1735 року, згідно якого королевич Яків Собеський поновляє Гаврилові мельнику, Анастасії, його дружині, і синам його, право на млин, поле і сіножать, яке пропало і яке від Констянтина Собеського мав собі надане. Цей мельник був сином Якова Романового і мав млин біля двору кунинського. В частині села, названій "На Скурганах", яка лежить на пд.-сх. від Кунина, над потоком Кислянка, були сліди якогось давнього кладовища, тепер вже повністю знищеного. Давніше тут знаходили різні предмети, а в 1795 році, під час будови першої хати, знайшли кістяк з срібною головою.

[ред.] Бібліографія

• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880-1902, t. 1-15.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!