Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
(КНУ)
Головний корпус університету
Девіз Utilitas, Honor et Gloria

Українською - Користь, Честь і Слава
Заснований 1834
Ректор Губерський Леонід Васильович
Студенти 20000 (в 2007-2008 н.р.)
Положення Київ
Кольори червоний та чорний
Офіційний сайт www.univ.kiev.ua

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ імені Тараса Шевченка) - головний вуз Києва та України, національний центр фундаментальної науки та культури, один з набільших та найстаріших університетів України.

Зміст

[ред.] Назви Київського університету

  • Київський Імператорський Університет Св.Володимира (1834-1917 рр.)
  • Київський Університет Св.Володимира (1917-1919 рр.)
  • Вищий інститут народної освіти імені Михайла Петровича Драгоманова (1920-1926 рр.)
  • Київський інститут народної освіти ім. М.П.Драгоманова (1926-1932 рр.)
  • Київський державний університет (1933-1939 рр.)
  • Київський державний університет імені Тараса Григоровича Шевченка (КДУ ім.Т.Г.Шевченка) (1939-1994 рр.)
  • Київський університет імені Тараса Шевченка (КУ ім. Тараса Шевченка) (1994-1999 рр.)
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ імені Тараса Шевченка) (з 1999 року)

[ред.] Історія

Влітку 1834 року Київський університет прийняв перших 62 студентів. Факультет був один — філософський з двома відділеннями — історико-філологічним та фізико-математичним. У 1835 році відкрито юридичний, а в 1847 році — медичний факультети. Філософський згодом розділився на два самостійних факультети. З такою структурою університет працював до 1917 року.

Меморіальна дошка на честь першого ректора Київського університету М. Максимовича
Меморіальна дошка на честь першого ректора Київського університету М. Максимовича

До Жовтневої революції в університеті викладали відомі вчені: математики Б. В. Делоне, Д. О. Граве, М. А. і А. А. Дяченки, Б. Я. Букрєєв (з 1889 до 1962), фізики Й. Й. Косоногов, М. П. Авенаріус, зоологи О. О. Ковалевський, О. М. Сєверцов, О. О. Коротнєв, історики і філософи М. О. Максимович (перший ректор), М. І. Костомаров, М. В. Довнар-Запольський, В. С. Іконніков, М. П. Драгоманов, І. В. Лучинцький, Ю. А. Кулаковський, літератор М. П. Дашкевич, філолог В. М. Перетц, юристи О. Ф. Кістяківський, Г.І.Ейсман, економісти М. І. Зібер (один з перших пропагандистів марксизму в Росії), С. Й. Богородський, М. Х. Бунге, І. В. Вернадський (батько першого президента АН УРСР — НАНУ, академіка В. І. Вернадського), хіміки С. М. Реформаторський, М. А. Бунге, механік Г. К. Суслов, геолог М. І. Андрусов, вчені-медики В. О. Бец, Н. А. Хржонщевський, М. В. Скліфосовський, Г. М. Мінх, В. В. Підвисоцький, Ю. К. Шимановський, В. К. Високович, В. О. Караваєв, В. П. Образцов, М. М. Волкович, архітектор В. І. Беретті та інші. Частина з них були випускниками університету.

Меморіальна дошка на честь відомого випускника і викладача Київського університету М. П. Драгоманова
Меморіальна дошка на честь відомого випускника і викладача Київського університету М. П. Драгоманова

Ще з середини 19 ст. університет став одним з осередків науки і передової громадської думки в Україні. Тут вчилися члени Кирило-Мефодіївського товариства — В. М. Білозерський, Г. А. Андрузький; Т. Г. Шевченко працював в 1845–47 рр. в Археографічній комісії при університеті. До 1917 р. університет підготував близько 20 тисяч спеціалістів. Активні учасники Київсько-Харківського товариства були ініціаторами заснування недільних шкіл.

Університет названо у 1939 році на честь видатного українського поета Тараса Шевченка. Після закінчення Петербурзької академії мистецтв він працював тут як співробітник археографічної комісії (у 1845-46 роках). Розгром у 1847 році Кирило-Мефодіївського товариства й арешт Шевченка перервали його роботу, але не знищили зв'язки поета з університетом. Після звільнення Шевченко написав «Букварь Южнорусский» для недільних шкіл, займався його розповсюдженням, листувався з першим ректором Університету Михайлом Максимовичем.

Елемент панно з зображенням Т.Шевченка біля центрального входу в Київський університет
Елемент панно з зображенням Т.Шевченка біля центрального входу в Київський університет

В 1848 при університеті (1-й поверх) засновано хірургічну клініку В. О. Караваєва, де оперував також М. І. Пирогов. У січні 1847 в актовому залі концертував Ф. Ліст. Тут відбувалися виставки передвижників. У 1861–1919 щомісяця видавалися «Университетские Известия», працювало 10 наукових товариств: дослідників природи, фіз.-математичне, фіз.-хімічне, хірургічне, історичне Нестора-літописця, юридичне... В 1883 було засновано університетську мед. клініку (тепер.бульвар Шевченка №17). 1880 в університеті було проведено випробування першої в світі системи одночасного телеграфування і телефонування по одному й тому ж дроту (винахідник Г. Г. Ігнатьєв). У 1915–16 університет було євакуйовано в Саратов, в 1919–20 до університету були приєднані Вищі жіночі курси, Київський юридичний інститут та інші учбові заклади.

Протягом 1920–32 на базі університету функціонували інститути народної освіти ім. Драгоманова (до 1930), соціального виховання, професійної освіти, фізико-хіміко-математичний. В 1933 університет відновлено у складі 7 факультетів. У 1939 закладові присвоєно ім’я Т. Г. Шевченка. В 1942–43 К. У. злито з Харківським в Об’єднаний український університет і евакуйовано до м. Кзил-Орди Казахської РСР. Незважаючи на заподіяні нім.-фашист. окупантами руйнування (висадено в повітря головний корпус, знищено кабінети, бібліотеки), в січні 1944 університет відновив свою діяльність (визволення Києва 6.11.1943). У 1949 функціонувало 12 факультетів. 1960 року в університеті відкрито факультет студентів закордонних держав.

Хол Червоного корпусу Київського університету
Хол Червоного корпусу Київського університету

Указ Президента України від 21 квітня 1994 р. установив, що Київський університет імені Тараса Шевченка є національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, який здійснює свою діяльність відповідно до власного Статуту.

Указ Президента України Л.Кучми від 25 листопада 1999 року "Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка" збільшив автономію університету підпорядкувавши його Президенту України, прирівняв посаду ректора університету до статусу міністра України та присвоїв університету нову назву - Київський національний університет імені Тараса Шевченк[1].

Указом Президента України В.Ющенка від 5 травня 2008 року № 412 "Про заходи щодо підвищення статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка" зазначено, що університет має бути претворений на Київський національний дослідницький університет імені Тараса Шевченка - "головний навчально-науковий центр України з підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації"[2], університету також було надано, вперше в новітній історії України, як першому і головному університету країни, відповідно до його ролі, значення для України та світу - "право на затвердження індивідуальних умов прийому для відбору талановитої молоді; визначати самостійно нормативи чисельності студентів, слухачів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів кандидата та доктора наук на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника університету в межах фонду оплати праці, встановивши для університету співвідношення «викладач - студент» один до п'яти; видавати диплом про вищу освіту власного зразка; приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів та вчених звань"[3].

[ред.] Ректори Київського університету

Мідна дошка з Галереї Ректорів Київського університету
Мідна дошка з Галереї Ректорів Київського університету
Фрагмент портрету Миколи Христофоровича Бунге з Галереї Ректорів Київського уеіверситету
Фрагмент портрету Миколи Христофоровича Бунге з Галереї Ректорів Київського уеіверситету

Київського Імператорського Університету Св. Володимира

Київського Університету Св. Володимира

  • Де-Метц Г.Г. (1917 р.)
  • Садовень О.А. (1917-1918 рр.)
  • Спекторський Є.В. (1918-1919 рр.)

Київського державного університету

  • Чупіс М.М. (1937-1938 рр.)

Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка (з 1939 року)

  • Русько О.М. (1938-1944 рр.)
  • Бондарчук В.Г. (1944-1951 рр.)
  • Голик О.З. (1951-1955 рр.)
  • Швець І.Т. (1955-1969 рр.)
  • Білий М.У. (1970-1985 рр.)

Кивського університету імені Тараса Шевченка (1994-1999 рр.), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (статус національного університет отримав в 1994 році, а слово "національний" в назві Київського університету офіційно почало використовуватися з 1999 року)

[ред.] Корпуси

Після заснування університет містився у приватних приміщеннях на Печерську; йому було присвоєно ім’я святого Володимира. Зараз головний корпус університету (1837–42, архітектор В. І. Беретті) міститься на вулиці Володимирський 60, окремі гуманітарні факультети — на бульварі Шевченка 14 (колишня Перша гімназія, О. В. Беретті), ряд факультетів — на вулиці Академіка Глушкова 6 (1954–70-і, В. Є. Ладний, В. Є. Коломієць, інж. В. Я. Дрізо) та вулиці Васильківській 90; бібліотека (1939, В. О. Осьмак і П. Ф. Альошин) та ректорат університету (40-і рр. 19 ст.) на вулиці Володимирський 58 та 64.

Докладніше у статті: Червоний корпус КНУ

На фасаді головного корпусу встановлено пам’ятний знак викладачам і студентам університету, меморіальну дошку Шевченку Т. Г. та меморіальну дошку Штабу винищувального батальйону. На фасаді гуманітарного корпусу встановлено меморіальну дошку М. І. Пирогову та меморіальну дошку А. В. Луначарському.

Червоний корпус Київського університету
Червоний корпус Київського університету
Червоний корпус Київського університету з боку Ботанічного саду
Червоний корпус Київського університету з боку Ботанічного саду

Будинок Головного («Червоного») корпусу університету (вул. Володимирська, 60); збудований у 1837-42 рр. у формах класицизму за проектом архітектора Вікентія Івановича Беретті (1781-1842 рр.). Будівля являє собою величезний замкнений корпус з внутрішнім двором, довжина фасаду сягає 145.68 м. Стіни корпусу пофарбовано у червоний колір, чавунні бази та капітелі колон – у чорний. Це відповідає кольорам стрічок ордену Святого Володимира (заснований у 1782 р.), чиє ім'’я носив університет, тому девіз ордену «Користь, честь і слава» (лат: "Utilitas, Honor et Gloria") був і його девізом. Зведений на вершині пагорба, будинок університету суттєво вплинув на формування архітектурного обличчя Києва в XIX столітті.

Будинок Гуманітарного («Жовтого») корпусу університету (бульв. Т.Шевченка, 14); збудований в 1850-52 рр. у формах класицизму за проектом архітектора Олександра Вікентійовича Беретті (1816-95 рр.), сина В.І.Беретті, автора проекту Головного корпусу університету. Будинок належав Першій гімназії (в гімназії викладали визначні історики М. Берлінський та М. Костомаров, серед вихованців – художники М.Ге та В.Левандовський, історик М. Закревський, економіст М. Бунге, поет М.Гербель, скульптор П. Забелло, письменники М. Булгаков та К. Паустовський, майбутні академіки Є. Тарле та О. Богомолець, А. Луначарський). У 1919 р. в будинку гімназії жив перший президент Академії Наук України академік В. Вернадський. З 1959 року будівля є учбовим корпусом університету.

Фасад Університетьської Наукової Бібліотеки імені М. Максимовича
Фасад Університетьської Наукової Бібліотеки імені М. Максимовича

Будинок Бібліотеки університету ім. М.Максимовича (вул. Володимирська, 58); збудований у 1939-40 рр. у стилі неокласицизму за проектом архітекторів В.О.Осьмака та П.Ф.Альошина як гуманітарний корпус університету. Бібліотечні фонди складають 3.52 млн. видань. Це найбільша за розмірами своїх фондів наукова університетьська бібліотека в Україні.

Будинок бібліотеки разом з будинком філії №1 Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (вул. Володимирська, 62), збудованим за проектом тих же архітекторів у 1929-30 рр., та Головним («Червоним») корпусом університету складає цілісний архітектурний ансамбль.

Корпуси радіофізичного та механіко-математичного факультетів Київського університету
Корпуси радіофізичного та механіко-математичного факультетів Київського університету
Корпус біологічного та географічного факультетів Київського університету
Корпус біологічного та географічного факультетів Київського університету

Забудова комплексу нових корпусів університету ведеться з 60-х років XX століття на південно-західній околиці Києва (навпроти Національного Центру Виставок і Ярмарків). Автору проекту — архітектори В. Є. Ладний, М. П. Будиловський, В. Є. Коломіець, інженер В. Я. Дризо.

Проект комплексу споруд інститутів міжнародних відносин і журналістики (вул. Мельникова, 36) розробили архітектори «Київпроекту» О. Носенко, І. Шпара, Ю. Духовичний, О. Кліщук та Я. Віг. Їх проект у 1995 р. був удостоєний Державної премії України в галузі архітектури[1].

[ред.] Університетський Ботанічний сад

Університетський Ботанічний сад (вигляд з вікон Червоного корпусу університету)
Університетський Ботанічний сад (вигляд з вікон Червоного корпусу університету)

Університетський Ботанічний Сад [4] імені Академіка Олександра Васильовича Фоміна (1869-1935 рр.) закладений у 1839 році за планом архітектора В.І.Беретті ботаніком Р. Е. Траутфеттером. Загальна площа складає 22.5 гектара, в колекції саду понад 10 тисяч видів, форм та сортів рослин.

Кліматрон в Ботанічному Саді імені Академіка О.В.Фоміна; висота його після реконструкції 1977 р. складає біля 33 метрів і є найбільшою в світі. Перший оранжерейний комплекс збудовано у 1846-49 рр. для колекції тропічних та субтропічних рослин, яка налічує зараз понад 2 тисяч одиниць і є однією з найбільших в Європі.

[ред.] "Київське вікно у Всесвіт"

Астрономічна обсерваторія Київського університету [5] (вул.Обсерваторна, 3) заснована в 1845 році. Спершу планувалося розмістити університетську обсерваторію в примішенні головного корпусу університету (про що свідчать наявні архітектурні проекти будівлі), однак пізніше вирішили побудувати для неї окрему будівлю. Це завдання знову довірили Вікентію Беретті, за чиїм проектом вона і була побудована в 1841-1845 роках і офіційно відкрита 7 лютого 1845 року. Головна будівля обсерваторії побудована в спрошеному стилі пізнього класицизму, має форму восьмигранної башти.

Головний вхід до обсерваторї спрямований на південь. З західного боку будівлі, розташована зала за меридіаном з відкритою терасою, на яку виставлялися переносні астрономічні інструменти. Чотири несправжні колони з рельєфним орнаментом, сходи з перилами зроблені з чугуну, пічка обкладена черепицею з ліпними прикрасами збережені в центральному холі обсерваторії. Архетиктурний комплекс обсерваторії був частково перебудований в 1860-1890 роках. Лабораторії, будинки, павільйони для нових телескопів були побудовані в 1946-1960 роках.

Зараз, обсераторія займає близько 2,6 гектарів території в історичній частині Києва. Головна будівля, павільйон з меридіанним колом, павільйон з горизонтальним сонячним телескопом, три цегляні павільйони, лабораторії, житлові примішення розмішені на території університетської обсерваторії.

Астрономічний музей заслуговує окремої уваги. Музей має близько 20 тисяч експонатів повязаних з наукою, технікою і краєзнавчими памятками. Тут також є три старі астрономічні інструменти, такі як:

  • переносний телескоп, зроблений Ертелем (Ertel) в 1838 році;
  • астограф, зроблений Репсольдом ( Repsold )в 1895 році;
  • меридіанне коло, зроблене Репсольдом (Repsold) в 1870 році.

1 лютого 2007 Експертна рада Державної служби охорони культурної спадщини визнала університетську обсерваторію пам’яткою науки і техніки. В 2008 році вона внесена в попередній список Світової Спадшини ЮНЕСКО.

[ред.] Відомі випускники та викладачі Київського університету

Учені й викладачі Київського університету зробили гідний внесок у розвиток науки та суспільно-політичної думки України.

Фрагмент вітражу в холі Червоного корпусу університету
Фрагмент вітражу в холі Червоного корпусу університету

З університетських стін вийшла ціла плеяда визначних діячів культури:

[ред.] Сьогодні

Барельєф зі стін Радіофізичного корпусу Київського університету, з цитатами з фіршів українських поетів Т. Шевченка та П. Тичини
Барельєф зі стін Радіофізичного корпусу Київського університету, з цитатами з фіршів українських поетів Т. Шевченка та П. Тичини

На сьогодні Київський національний університет імені Тараса Шевченка — це багатогалузевий навчально-науковий комплекс, який об'єднує 14 факультетів (біологічний, географічний, геологічний, економічний, історичний, кібернетики, механіко-математичний, підготовчий, радіофізичний, соціології та психології, фізичний, філософський, хімічний, юридичний), 5 навчальних Інститутів (журналістики, міжнародних відносин, філології, військовий, післядипломної освіти), Центр підготовки та перепідготовки іноземних громадян, Центр українознавства, Науково-дослідний інститут фізіології, Ботанічний сад, Зоологічний музей, Наукову бібліотеку, Інформаційно-обчислювальний центр, Астрономічну обсерваторію, Видавничо-поліграфічний центр, Канівський державний заповідник. Університет є співзасновником трьох інститутів та двох коледжів. В цих структурах вчаться понад 30 тис. студентів.

В університеті здійснюється підготовка та перепідготовка фахівців з 31 напрямку й 81 природничх та соціально-гуманітарних спеціальностей і 157 спеціалізацій за ступеневою системою — бакалаври (4 роки) та спеціалісти (1 рік) або магістри (1,5-2 роки).

Щорічний конкурс до університету становить понад 3 чол. на місце, а на окремих факультетах — 6-11 чол. Це свідчить про високий рейтинг Київського університету.

В університеті працюють понад 2000 науково-педагогічних та понад 1000 наукових працівників на 160 кафедрах. Вчені ступені і звання мають понад 72% викладачів, зокрема 18,25% (371) викладачів — доктори наук, професори; 12 академіків та 19 членів-кореспондентів державних академій. Щороку науковцями та викладачами університету публікуються монографії, підручники, навчальні посібники та наукові статті, у тому числі за кордоном і у фахових виданнях.

[ред.] Репутація

Згідно з рейтингом університетів проведеним тижневиком Дзеркало тижня в 2007 році Київський університет зайняв перше місце серед 200 українських виших учбових закладів усіх форм власності [6]. В 2005 році в рейтингу Корресподент.net Лучшие вузы Украины глазами работодателей Київський університет так само зайняв перше місце [7].

[ред.] Див. також

[ред.] Ресурси інтернету

Commons

[ред.] Посилання

  1. ↑ Відзнаки та нагороди // Веб-сайт АТ «Київпроект»
п • о • р
Вищі навчальні заклади Києва
Академії Академія адвокатури України • Академія муніципального управління • Державна академія житлово-комунального господарства • Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв • Міжрегіональна академія управління персоналом • Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури • Національна академія управління • Національна музична академія України імені Петра Чайковського
Університети Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій • Київський міжнародний університет • Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана • Київський національний лінгвістичний університет • Київський національний торговельно-економічний університет • Київський національний університет будівництва і архітектури • Київський національний університет культури і мистецтв • Київський національний університет імені Тараса Шевченка • Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого • Київський національний університет технології та дизайну • Київський славістичний університет • Київський університет економіки і технологій транспорту • Київський університет права НАН України • Національний авіаційний університет • Національний аграрний університет • Національний медичний університет імені Олександра Богомольця • Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова • Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» • Національний транспортний університет • Національний університет фізичного виховання і спорту України • Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Інші Київська школа економіки
Визначні місця Києва
Герб Києва
п • о • р
Храми та монастирі

Києво-Печерська лавра | Софійський собор | Михайлівський собор | Андріївська церква | Видубицький монастир | Кирилівська церква | Володимирський собор | Церква Богородиці Пирогощої | Флорівський монастир| Церква Різдва Христового | Покровська церква | Церква Миколи Притиска | Покровський жіночий монастир | Введенський монастир | Китаївська пустинь | Феофаніївський скит | Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі | Олександрівсь