Кафка Франц


Франц Ка́фка
Franz Kafka
Кафка в 1906 році
Дата народження:	3 липня 1883
Місце народження:	Прага, Австро-Угорщина
Дата смерті:	3 червня 1924
Місце смерті:	Відень, Австрія
Громадянство:	Австро-Угорщина
Мова творів:	німецька
Рід діяльності:	письменник
Напрямок:	модернізм, література абсурду
Жанр:	притча, роман, мала проза
Magnum opus:	«Перетворення» (1915)
(рос.) Твори на сайті Lib.Ru

Франц Ка́фка (нім. Franz Kafka) — (*3 липня 1883 Прага, Австро-Угорська Імперія — †3 червня 1924, Відень, Австрія) — один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст. австрійського походження, більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно. Його твори просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачі відповідні почуття тривоги, вони є унікальним явищем в світовій літературі.

Зміст

1 Біографія
2 Бібліографія
3 Про Кафку
- 3.1 Літературні твори
- 3.2 Фільми
  - 3.2.1 Екранізації творів
4 Критика
5 Примітки
6 Посилання

[ред.] Біографія

Будинок, де народився Франц Кафка

Кафка в 6 років

Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім'ї, що мешкала в гетто міста Прага (Богемія, в той час — частина Австро-Угорської Імперії). Його батько — Герман Кафка (1852—1931), вийшов з чеськомовної єврейскої громади, з 1882 р. був торговцем галантерейними товарами. Мати письменника — Юлія Кафка (Леві) (1856—1934) — віддавала перевагу німецькій мові. Сам Кафка писав німецькою, хоча чеську знав чудово. Розмовляв він і французькою мовою. Будучи євреєм, Кафка практично не володів ідішем та почав виявляти цікавість до традиційної культури євреїв тільки в двадцятирічному віці під впливом театральних труп, що гастролювали в Празі; інтерес до вивчення іврита виник тільки в кінці життя.

Дом, де знаходилася гімназія, яку закінчив Кафка, а також пізніше знаходився магазин його батька

У Кафки були два молодших брата та три молодші сестри. Обидва брати, не досягнувши і дворічного віку, померли до того, як Кафкі виповнилося 6 років. Сестер звали Еллі, Валлі та Оттла (всі троє загинули в час Другої світової війни в нацистських концентраційних таборах в Польші). У період з 1889 по 1893 рр. Кафка відвідував початкову школу, а потім гімназію, яку закінчив в 1901 році. Закінчивши Празький Університет Карлов, отримав ступінь доктора права (керівником роботи Кафки над дисертацією був професор Альфред Вебер), а потім поступив на службу чиновником в страховому відомстві, де і пропрацював на скромних посадах до передчасного — по хворобі — виходу на пенсію в 1922 році. Робота для письменника була заняттям другорядним та обтяжливим: у щоденниках та листах він буквально признається в ненависті до свого начальника, товаришів по службі та клієнтів. На першому ж плані завжди була література, «реабілітовуюча все його існування». У 1917 після легеневого крововиливу розвився туберкульоз, від якого письменник помер 3 червня 1924 року в санаторії під Віднем.

Аскетизм, невпевненість в собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу — всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах та щоденниках, а особливо в «Листі батькові» — коштовній інтроспективі в стосунки між батьком і сином. Через ранній розрив з батьками Кафка був вимушений вести дуже скромний спосіб життя та часто міняти житло, що наклало відбиток на його відношення до самої Праги та її жителів. Хронічні хвороби дуже дошкуляли йому; окрім туберкульозу, він страждав від мігрені, запаморочення, наривів та інших захворювань. Він намагався протидіяти всьому цьому натуропатичним засобами, такими як вегетаріанська дієта, регулярна гімнастика та вживання великої кількості непастеризованого коров'ячого молока. Будучи школярем, він брав активну участь в організації літературних зустрічей, докладав зусилля до організації та просування театральних спектаклів. На оточуючих Кафка справляв враження своєю хлоп'ячою, акуратною, строгою зовнішністю, спокійною та незворушною поведінкою, а також своїм розумом і незвичайним почуттям гумору.

Могила Кафки на Новому єврейському кладовищі міста Праги. На івріті вказано:
«Аншл син Гениха Кафки та Етл; нижче — батько: Гених син Якова Кафки та Фрадл, мати: Этл, дочка Якова Леві та Ґути»

Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості. У період між 1912-м та 1917-м роками він залицявся до берлінської дівчини Феліції Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розривав заручини. Спілкуючись з нею головним чином через листи, Кафка створив її образ, який зовсім не відповідав дійсності. І справді вони були дуже різними людьми, що виявляється з їх листування. Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини знову ж таки незабаром були розірвані. На початку 1920-х років він мав любовні стосунки із заміжньою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою — Міленою Есенською. У 1923 році Кафка, разом з дев'ятнадцятирічною Дорою Дімант, на декілька місяців переїхав в Берлін, в надії віддалитися від впливу сім'ї та сконцентруватися на письменництві; потім він повернувся до Праги. Здоров'я в цей час погіршувалося, і 3 червня 1924 року Кафка помер в санаторії під Віднем, ймовірно, від виснаження. Тіло перевезли до Праги, де воно і було поховане 11 червня 1924 на Новому Єврейському Кладовищі в районі Страшніце, в спільній сімейній могилі.

За життя Кафки опублікувано всього декілька коротких розповідей, що склали дуже малу частку його робіт, і його творчість приваблювала мало уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту — Максу Броду — спалити без виключення все ним написане). Його коханка Дора Дімант дійсно знищила рукописи, якими вона володіла, але Макс Брод не підкорився волі покійного та опублікував більшую частину його робіт, які незабаром почали привертати до себе увагу. Вся його опублікована творчість, окрім декількох чешськомовних листів, була написана німецькою.

[ред.] Бібліографія

Сам Кафка опублікував чотири збірки — «Споглядання», «Сільській доктор», «Покарання» та «Голодарь» — перший розділ роману «Америка» («Кочегар»), а також декілька інших коротких новел. Проте головні його твори — романи «Америка» (1911—1916), «Процесс» (1914—1918) та «Замок» (1921—1922) — залишилися різною мірою незавершеними і побачили світ вже після смерті автора і всупереч його останній волі.

[ред.] Новели та мала проза

Обкладинка першого видання новели «Перетворення». 1916 рік

«Опис однієї боротьби» (Beschreibung eines Kampfes — 1904—1905)
«Весілля в селі» (Hochzeitsvorbereitungen auf dem Lande — 1906—1907)
«Вирок» (Das Urteil — 22-23 вересня 1912)
«Перетворення» (Die Verwandlung — 1912)
«У виправній колонії» (In der Strafkolonie — 1914). Ця новела, разом з трьома попередніми, сформувала книгу «Кари»
«Шкільний вчитель» (Der Dorfschullehrer or Der Riesenmaulwurf — 1914—1915)
«Брюмфельд, старий холостяк» (Blumfeld, ein älterer Junggeselle — 1915)
«Сторож склепу» (Der Gruftwächter — 1916—1917), єдина драма Кафки
«Сільський доктор» (Ein Landarzt — 1917)
«Мисливець Гракх» (Der Jäger Gracchus — 1917)
«Як будувалася китайська стіна» (Beim Bau der Chinesischen Mauer — 1917)
«Голодарь» (Ein Hungerkünstler — 1922), входит в одноименный сборник
«Дослідження одного собаки» (Forschungen eines Hundes — 1922)
«Маленька жінка» (Eine kleine Frau — 1923), сборник «Голодарь»
«Нора» (Der Bau — 1923—1924)
«Співачка Жозефіна, або мишачий народ» (Josephine, die Sängerin, oder Das Volk der Mäuse — 1924), збірка «Голодарь»

[ред.] Романи

«Процес» (Der Prozeß — 1925)
«За́мок» (Das Schloß — 1926)
«Америка» (Amerika — 1927)

[ред.] Листи

Листи до Феліці та Гретті Блох
Листи Мілені
Лист батьку

[ред.] Щоденники

Щоденники 1910-1923^[1]
Сині записники

[ред.] Про Кафку

Музей Франца Кафки в Празі

Бронзова статуя Кафки в Празі

[ред.] Літературні твори

Бен'ямін Вальтер «Франц Кафка»
Брод Макс «Франц Кафка. Біографія»
Брод Макс «Франц Кафка. В'язень абсолюту»
Мейровіц Д. та Крамб Р. «Кафка для початківців»
Бланшо Моріс «Від Кафки до Кафки»^[2]

[ред.] Фільми

«Це чудове життя Франца Кафки» («Franz Kafka’s ‘It’s a Wonderful Life’», Великобританія, 1993 (1995). Режисер: Пітер Капальді. В ролі Кафки: Річард Грант, Фільм отримав премію «Оскар»)
«Співачка Жозефіна та мишачий народ» (Україна-Німеччина, 1994. Режисер: Маслобойщіков Сергій Владимирович)
«Кафка» («Kafka», США, 1991 Режисер: Стівен Содерберг. В ролі Кафки: Джеремі Айронс)
«Замок» (1997) (Das Schloss. Режисер: Міхаель Ханеке)
«Замок» (Росія-Німеччина-Франція, 1994. Режисер: Балабанов Олексій)
«Процес» («The Trial», Німеччина-Італія-Франція, 1963. Режисер Орсон Уеллс)

[ред.] Екранізації творів

Ідея розповіді «Перетворення» використовувалася в кіно багато разів:

«Людина, що неймовірно зменшилася» (1950-ті)
«Муха» (Курта Н'юмана, 1956)
«Муха» (рімейк Девіда Кронненберґа, 1986)
«Кислотний будинок»

[ред.] Критика

Безліч критиків намагалися пояснити сенс робіт Кафки виходячи з положень тих або інших літературних шкіл — модернізму, «магічного реалізму» та ін. Деякі намагалися відшукати вплив марксизму на його сатиру над бюрократизмом в таких творах як «У виправній колонії» «Процес» та «Замок». В той же час, інші розглядають його творчість через призму іудаїзму (оскільки він був євреєм і виявляв деяку цікавість до єврейської культури) — декілька зауважень із цього приводу зробив Борхес; через фрейдиський психоаналіз (через напружене сімейне життя письменника); або через алегорії метафізичного пошуку Бога (прибічником цієї теорії був Томас Манн).