Жовківський район

Жовківський район

Герб Жовківського району
Основні дані
Країна:	Україна
Область/АРК:	Львівська область
Утворений:	1940
Населення:	109 173
Площа:	1 295 км²
Густота населення:	84,3 осіб/км²
Телефонний код:	380-3252
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Жовква
Кількість міських рад:	3
Кількість селищних рад:	2
Кількість сільських рад:	40
Кількість міст:	3
Кількість смт:	2
Кількість сіл:	160
Районна влада
Адреса адміністрації:	м.Жовква, вул.Львівська 40
Веб-сторінка:	http://zhovkva.org.ua/

Районний центр: Жовква

[ред.] Природна та соціально-економічна характеристика Жовківського району

[ред.] Географічне положення

В 23 км на північ від Львова, біля підніжжя одного з крутих уступів мальовничого Розточчя — гори Гарай стоїть одне з найбільш унікальних та самобутніх історичних міст України — місто Жовква, яке 2003 року відзначило 400-річчя надання йому Магдебурзького права. Жовківський район розташований в північно-західній частині Львівської області і межує на півночі з Сокальським районом, на сході — з Кам'янко-Бузьким, на півдні з м. Львовом і Пустомитівським районом, на південному заході — з Яворівським і на північному заході — з Республікою Польща. Площа району в адміністративних межах складає 1294 кв.км. або 5,9 відсотка території області.

На території району є 3 міста — Жовква, Рава-Руська, Дубляни, 2 селища — Куликів, Магерів, 160 сіл.

[ред.] Природні умови

Жовківщина знаходиться в межах Волино-Подільської височини. Південно-західна частина району (Розточчя) є горбистою височиною у вигляді вузького плато з типовим ерозійним рельєфом. Середня висота району над рівнем моря 250 м, найвища точка району знаходиться на території Розточчя в масиві Гарай — 393 м над рівнем моря. Корисні копалини району представлені покладами бурого і кам'яного вугілля, торфу, вапняків, гончарної глини, піску.

В Жовківському районі знайдено запаси коксівного вугілля, проводяться проектно-пошукові роботи, виконано роботи першого етапу «Геологічна оцінка» в рамках проекту будівництва нової шахти «Любельська-1» за участю іноземного капіталу. В районі м. Жовква найдені напірні сірководневі води з температурою на поверхні 39 градусів. Доцільні подальші пошуки та дослідження по використанню їх як термальних. Є джерела мінеральних вод. Клімат антлантично-континентальний, характеризується високою вологістю до 78 %, м'якими зимами, теплим літом, без засух. Середня річна норма опадів складає 610—635 мм. Максимальна кількість опадів випадає у червні і липні, мінімум узимку. Найбільш поширеними типами ґрунтів є: дерново-підзолисті, сірі опідзолені, дернові, лучні та болотні ґрунти. Ліси займають 31 тис.га (23,4 % території району). Основними породами дерев є сосна і дуб (понад 60 % лісовкритої площі), бук (на Розточчі), граб, береза, вільха, ясен тощо. Річки Жовківського району належать до басейну Західного Бугу — Рата з притоками Мощанка, Свиня, Желдець, Біла, а також допливи Полтви — Дулилиця і Яричівка. Загальна протяжність гідрографічної мережі району 676,6 км.

[ред.] Населення

Загальна чисельність населення Жовківського району складає 108,3 тис. осіб, серед якого переважають сільські мешканці — 72,2 тис. або 66,7 %, міське населення налічує 36,1 тис. або 33,3 % (Жовква — 13,4 тис. чол,, Рава-Руська — 8,0 тис., Дубляни — 9,8 тис., Куликів — 6,4 тис., Магерів — 2,4 тис.чол.).

[ред.] Історія

Місто Жовква — районний центр, є одним із малих міст, занесених до Списку історичних населених місць як унікальне і самобутнє місто України, має дуже багату історію, пов'язану з життям і діяльністю видатних історичних осіб, у тому числі гетьмана України Богдана Хмельницького, польського короля Яна ІІІ Собєського, російського царя Петра І. У період свого найбільшого розквіту (друга половина XVII — початок XVIII ст.) місто перебувало в центрі європейських подій, вважалося одним із найкрасивіших приватних міст-резиденцій Європи, осередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя.

Передісторія Жовкви заходить у глиб давньоруських часів. Тут на перехресті древніх історичних шляхів, які проходили зі сходу на захід, між містами Димошин (тепер Кам'янка-Бузька) та Щекотин (сьогодні городище за 5 км від Жовкви), і з півдня на північ з Галича та Львова на Белз та Холм, над мальовничими запалавами розвинулось колись поселення під назвою Винники, і яке у кінці XVI ст. переросло в Жовкву. В 1594 році власник села Винники коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський заклав приватне місто-фортецю і власний родинний замок. Місто побудовано в кінці XVI — на початку XVII ст. Ренесансний містобудівний комплекс Жовкви є унікальним як єдине добре збережене «ідеальне» місто-резиденція кінця XVI ст. в Україні, а також як надзвичайно рідкісний тип планування серед близько 200 збережених ідеальних міст Європи. До його складу входять 2 пам'ятки містобудування («місто в мурах» та Львівське передмістя), на яких компактно розташовано 55 пам'яток архітектури. Важливою рисою міста Жовкви є те, що історичний центр міста зберіг функції загальноміського центру.

Враховуючи наукову, мистецьку та історичну цінність міста, з метою збереження та відновлення унікального комплексу його пам'яток, в місті Жовкві створено Державний історико-архітектурний заповідник.

Місто Жовква починає свій родовід з древньоруського поселення Винники неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році. Винники лежали на межі Звенигородського та Белзького князівств, через територію яких пролягали торгові шляхи з Галича та Львова на Белз та Холм. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель поляками в кінці XVI ст. (1588 р.) Винники стали власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який одержав королівський привілей на будівництво нового міста та право назвати нове місто Жовквою (1603 р.). 22 лютого 1603 року місту королівським привілеєм було надано Магдебурзьке право, і за ним закріплялася назва «Жовква», як почесна відзнака заслуг роду Жолкевських перед короною.

Своєму розквіту, мистецьким і культурним досягненням Жовква завдячує високим ідеям Ренесансу, закладеним при її будівництві, та високому рівні майстерності її будівничих. Жовква побудована за участю відомих архітекторів — італійців Паоло де Дукато Клеменсі (знаний як Петро Щасливий) та Паоло Домінічі. Для розпланування міста-фортеці з замком була застосована концепція «ідеального міста», вдало пристосована до умов рельєфу місцевості, існуючих доріг та забудови.

Жовква має надзвичайно багату і цікаву історію, пов'язану з життям і діяльністю видатних історичних осіб кількох народів — українців, поляків, євреїв, росіян, вірмен, в тому числі і їх найвидатніших державних діячів — гетьманів України Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, польського короля Яна ІІІ Собєського і російського царя Петра І. В період свого найбільшого розквіту і багатства (друга половина XVII — початок XVIII ст.) місто знаходилося в центрі європейських подій, вважалося одним з найкрасивіше збудованих приватних міст-резиденцій Європи, було важливим осередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя. На той час це невелике місто нараховувало п'ять великих монастирських комплексів, єврейський релігійний центр з духовною школою та двома синагогами, мало красиву гармонійну забудову, прекрасні паркові ансамблі. Місто славиться таким своїм видатним явищем як Жовківська школа живопису і різьби, яка відіграла провідну роль у становленні бароко на західно-українських землях в XVII—XVIII ст. У місті працювали та творили такі відомі скульптори як Андрій Шлютер та Стефан Шванер, вихованці Римської академії Св. Луки Юрій Шимонович та Мартіно Альтамонте, видатні художники Іван Руткович, Йов Кондзелевич, Василь Петракович, Дем'ян Роєвич, Василь Сакович і десятки інших художників та різбярів.

Жовква вражала своєю красою всіх, хто до неї приїжджав. Так, видатний політичний та релігійний діяч, ректор Києво-Могилянської Академії Феофан Прокопович, побувавши в Жовкві писав: «Жолква — город, хоть и мал собой, однако славен стал… Палаты превеликие, каменные, несколько сот изб в себе имущих и как делом архитектурским, так украшенные различными живопишескими картинами и шпалерами и иными дивными уборами зело велеколепные». Ренесансний містобудівний комплекс Жовкви є унікальним. На сьогодні в його склад входять дві пам'ятки містобудування — історичне середмістя (місто в мурах) та Львівське передмістя, на яких компактно розташовані 55 пам'яток архітектури державного і регіонального значення з більш як сотнею пам'яток мистецтва в них. Серед них замок кінця XVI ст., значна частина оборонних мурів та дві брами міста, чотири монастирські комплекси з церквами, парафіяльний костел початку XVII ст.- видатна пам'ятка світового рівня, дві дерев'яні церкви початку XVIII ст., оборонна ренесансна синагога — одна з найбільших у Європі, житлові кам'яниці з відкритими арковими галереями. Важливою рисою Жовкви є збереження історичним ядром міста функцій загальноміського центру. Враховуючи особливу наукову, мистецьку та історичну цінність і з метою збереження та відновлення унікального комплексу пам'яток Жовкви, в 1998 році Національний комітет ICOMOS визначив Жовкву одним з претендентів від України на включення до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В 1999 році жовківська синагога включена в перелік 100 світових пам'яток, які знаходяться в загрозливому стані (програма Фонду Світових Пам'яток).

В той же час місто має вигідне географічне розташування на перспективних міжнародних шляхах, поблизу українсько-польського кордону, а прилегла транскордонна височина Розточчя має дуже багаті природні і культурні ресурси для розвитку туризму. А ще Жовква притягує тисячі гостей своєю привабливою атмосферою давнього галицького містечка з його провінційним побутом, тихим ритмом життя та характерним архітектурним та мистецьким середовищем.

Історія формування Жовківського району бере свій початок з утворення в 1880 році Жовківського повіту в межах австро-угорської монархії, що охоплював 74 громади. А вже у 1881 році на території повіту були проведені перші вибори Жовківської повітової ради. На початок Першої світової війни у Жовківському повіті активно діяли Народний Дім, філії «Просвіти», Руського Педагогічного Товариства, «Сільського господаря», військових організацій «Січові стрільці», «Сокіл», «Пласт». Згідно з адміністративно-територіальним поділом і переписом у 1931 році у Жовківському повіті було 3 міських та 9 сільських гмін, 68 сільських громад, всього — 288 населених пунктів.

Жовківський повіт у своїх межах проіснував до початку 1940 року. Після з'єднання західно-українських земель з Українською РСР був зміненний і адміністративний поділ. Саме тоді на території Жовківського району організовано три райони: Великомостівський, Куликівський і Жовківський. В цей час до Жовківського району входило 16 сільських рад. Друга світова війна залишила глибокий слід в історії району, адже саме з цим періодом пов'язана діяльність осередків Організації Українських Націоналістів та боївок Української Повстанської Армії, що активно діяли в межах району, ведучи боротьбу аж до 1954 року. Зі зміною назви Жовкви на Нестеров (на честь російського військового льотчика П.Нестерова) в 1951 році, змінено також назву Жовківського району на Нестеровський район.

В 1958 році Нестеровський район в існуючих межах охоплював одну міську й одинадцять сільських рад. У 1991 році Нестеровському району повернено колишню назву — Жовківський район, який на сьогодні охоплює три міські ради: Жовківську, Дублянську, Рава-Руську, дві селищні та сорок сільських рад.

[ред.] Господарство

Територіально-господарський комплекс Жовківського району спеціалізується в основному на виробництві хлібобулочних та кондитерських виробів, масла тваринного, твердих сирів, меблів, взуття, поліграфічної продукції, запчастин для автомобілів, дорожньої техніки, обладнання для доріг, лісозаготівлі і переробці деревини, виробництві сільськогосподарської продукції та її переробці.

Питома вага у Львівській області за обсягом промислової продукції складає 1,5%, за обсягом валової продукції сільського господарства 7,8%.

У районі налічується 25 промислових підприємств, з них 9 харчопереробних, 5 деревообробних, 5 металообробних, 2 поліграфічних підприємства та ін.

У районі функціонує 34 агроформування, 108 фермерських господарств.

Крім цього в районі працює потужний приватний сектор (понад 22,3 тис. селянських господарств). Питома вага продукції, яка виробляється у приватному секторі складає біля 90,0%.

Протягом останніх років активно розвивається сфера бізнесу. У районі здійснюють діяльність 449 малих підприємств та 2279 приватних підприємців.

[ред.] Підприємства

[ред.] Освіта. Медицина. Наука. Культура

У районі працює Рава-Руський ліцей, Рава-Руська гімназія, Львівський державний аграрний університет у м. Дублянах, де свого часу вчився Степан Бандера, 77 загальноосвітніх шкіл, в яких навчається до 16 тис. учнів. Функціонує 29 дошкільних закладів, в яких виховується біля 1600 дітей, Жовківський і Рава-Руський центри дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа та районний дитячий оздоровчий табір «Росинка».

Медичну допомогу населенню району надають дві районні лікарні у м.Жовква та м.Рава-Руська, дві міські лікарні, шкірвендиспансер, 3 амбулаторії сімейної медицини, 12 амбулаторно-поліклінічних закладів, 59 ФАПи. В межах району функціонують чотири бази відпочинку та дитячо-молодіжний відпочинковий комплекс у с.Зіболки.

У районі працює 70 Народних домів, 74 бібіліотеки, 10 колективів художньої самодіяльності носять почесне звання «самодіяльний народний». У містах Жовква, Дубляни діють дитячі школи мистецтв, у м. Рава-Руській — музична школа, у селищах Магерові, Куликові — філії цих шкіл.

В районі до послуг населення є 8 стадіонів з трибунами, 65 спортивних майданчиків, 57 футбольних полів, 7 стрілкових тирів, 29 спортзалів, 13 майданчиків з гімнастичним обладнанням, 8 пристосованих приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять, 2 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять з тренажерним обладнанням. Працюють дві дитячо-юнацькі спортивні школи, тенісний клуб “Олімп”, шахово-шашковий клуб “Дебют”, велосипедний клуб “Тандем”, військово- патріотичний клуб “Лев”, чотири футбольних клуби, діє Дитячо-юнацька футбольна ліга.

Значну роль в духовному розвитку особистості відіграють музеї, яких в районі є 8: музей історії Львівського державного аграрного університету, літературний музей ім.Л.Мартовича в с.Монастирок, музей історії в с.Любеля, музей історії Жовківської друкарні, літературний музей ім. А.Турчинської в смт.Куликів, музей історії 1-ї світової війни в с.Гійче, музей Степана Бандери в м.Дубляни, музей ім. Є.Коновальця в с.Зашків, який є філіалом Львівського історичного музею.

[ред.] Пам'ятки архітектури та культури

Жовківщина багата пам’ятками історії, архітектури та культури. За кількістю пам’яток вона займає друге місце в області після Львова. Центр м.Жовкви має статус Державного історико-архітектурного заповідника і має великий інтерес для туристів та гостей міста.

Всього у районі нараховується: археологічних пам’яток – 27, пам’яток архітектури – 49, історичних 82. Серед Жовківських пам’яток найбільш видатними є ансамбль костелу і монастиря домініканів у стилі бароко (1653р.), Парафіяльний костел св.Лаврентія “Фара” (1606р.), Жовківський замок (1594-1606рр.), ренесансна синагога (1692-1700рр.), дерев’яна Святотроїцька церква (1702р.)

Серед інших архітектурних перлин Жовківщини найбільшу цінність мають дерев’яна церква Параскеви (1723р.), у Крехові, ансамбль Крехівського монастиря (XVII-XVIII ст.), найдавніша на Галичині дерев’яна церква Св.Духа (1502р.) у с.Потелич. Усі ці архітектурні пам’ятки мають загальноєвропейське значення, що робить їх об’єктами не тільки вітчизняного, а й міжнародного туризму.

[ред.] Персоналії

Жовківщина багата не тільки визначними місцями, які пов'язані з історичними подіями, але і з життям і діяльністю видатних людей.

Деякі історики, зокрема І.Крип'якевич, С.Баронч, вважають, що Богдан Хмельницький народився в Жовкві і в одній з братських шкіл здобув початкову освіту, провів тут дитячі та юнацькі роки.

У місті жили і творили відомі художники XVII—XVIII ст. — Іван Руткович, Іван Пляхович, Дем'ян Раєвич, Василь Петранович та інші.

Високу оцінку забудові міста дав відомий політичний і церковний діяч Феофан Прокопович, який відвідав Жовкву в грудні 1706 року.

З Жовквою пов'язане і життя першого ігумена монастиря оо. Василіян митрополита Досифея.

В 1842—1845 роках в місті жив і працював історик Садок Баронч, автор праці «Пам'ятки міста Жовкви». В Жовкві народився видатний український живописець Іов Кондзилевич (1664—1740).

Велику культурно-освітню діяльність проводили на Жовківщині братства, що діяли при церквах. Саме з Братським рухом тісно пов'язана діяльність уродженців с. Потелич визначних громадських та наукових діячів братів Лаврентія і Стефана Зизаніїв. Зокрема, Лаврентій Зизаній підготував для тогочасних педагогів «Лексис» (церковнослов'янсько-український словник) і «Граматику». Не менш відомим діячем був і Стефан Зизаній, який в 70-х роках XVI століття був обраний ректором Львівської міської школи.

Уродженцем с. Потелич був також ректор Київської братської школи (1621—1624 рр.), видатний освітній діяч, філософ та письменник Касіян Сакович (1578—1647 рр.).

Під час Першої світової війни в районі Жовкви проходили бої. Тут 8 вересня 1914 року російський військовий льотчик Петро Нестеров здійснив у повітряному бою перший таранний удар, збивши австрійський літак барона Розенталя. У цьому бою загинув і сам П.Нестеров.

У 1929—1934 роках в районі працював відомий вчений, історик Іван Крип'якевич, автор праць з історії України і міста Жовкви зокрема.

У с. Монастирок є літературно-меморіальний музей та могила українського письменника Леся Мартовича (1871—1916 рр.), який проживав в сусідньому с. Зубейки.

У с. Зашків народився полковник Української Народної Республіки, керівник корпусу Українських Січових Стрільців, засновник Організації Українських Націоналістів Євген Коновалець. Тут у 1991 році відкрито пам'ятник національному герою та садибу-музей.

З 1930 по 1933 рік в м. Дубляни на агрономічному факультеті навчався Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. Зараз на його честь на корпусі колишньої академії встановлено меморіальну дошку, в Львівському державному аграрному університеті діє музей Степана Бандери, в жовтні 2002 року у м. Дубляни відкрито пам'ятник цьому видатному діячу.

У с. Волиця Жовківського району народився видатний науковий діяч, літературознавець, академік Михайло Возняк (1881—1954 рр.) На його честь у с. Волиця школу названо його іменем.

У селищі Куликів народилась українська письменниця Агата Турчинська (1903—1971 рр.). Її ім'я носить середня школа де відкрито меморіальний музей письменниці.

З селища Куликів походить народний артист України Богдан Ступка.

У с. Нова Кам'янка народилися кінорежисер Ярослав Лупій та його брат поет Олесь Лупій.

[ред.] Посилання

• [1]

п • о • р Львівська область
Райони:	Бродівський • Буський • Городоцький • Дрогобицький • Жидачівський • Жовківський • Золочівський • Кам'янка-Бузький • Миколаївський • Мостиський • Перемишлянський • Пустомитівський • Радехівський • Самбірський • Сколівський • Сокальський • Старосамбірський • Стрийський • Турківський • Яворівський
Міста обласного значення:	Борислав • Дрогобич • Львів • Моршин • Новий Розділ • Самбір • Стрий • Трускавець • Червоноград

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!