Бібліографічні журнали
Бібліографі́чні журна́ли — періодичні видання, що висвітлюють питання історії, теорії і практики бібліографії, ведуть реєстрацію поточної друкованої продукції, рецензують, реферують або рекомендують літературу, подають видавничо-торговельну інформацію про неї.
 |
Дана стаття чи розділ містить застарілі чи неактуальні дані.
Матеріал може потребувати доповнення чи випралення.
Будь ласка, відредагуйте статтю чи помістіть Ваші зауваження на сторінку обговорення. |
В СРСР видаються Б. ж. всіх цих типів. На Україні широка мережа Б. ж. виникла лише після 1917. Почали виходити критико-бібліографічні журнали «Книгар» (1917—20), «Голос друку» (1921), «Книга» (1923 — 24), «Нова книга» (1924—25) та ін. Ці журнали відіграли свою позитивну роль у становленні укр. соціалістичної культури. Проте при висвітленні ряду питань в окремих журналах допускалися прояви бурж. об'єктивізму і відрив від практики культурного будівництва в СРСР.
Тепер в республіці існує розвинута система реєстраційно-інформаційних видань Книжкової палати УРСР, які забезпечують систематичність і повноту державної реєстрації творів друку: «Літопис книг» (з 1924), «Літопис журнальних статей» (з 1936), «Літопис газетних статей» (з 1937), «Літопис рецензій» (з 1935), «Літопис образотворчого мистецтва» (1937—38, з 1952), «Літопис музичної літератури» (з 1954), «Українська РСР у виданнях республік Радянського Союзу» (з 1956), бюлетень «Нові книги» (з 1958). Статті з теорії і практики бібліографії містили також журнали «Бібліологічні вісті» (1923—30), «Журнал бібліотекознавства та бібліографії», (1927—30), «Радянська бібліотека» (1931—38), «Соціалістична культура» (з 1936) та ін. Галузеву бібліографію ведуть усі наукові, громадсько-політичні, літературні та ін. журнали.
