Панель інструментів
Благочестя
Благочестя (від грец. ευσέβεια) - це істинне богошанування, благоговійне признання божествених істин та їх виконання на ділі. Іншими словами це - безумовне дотримання правил віри, вірність релігійним зобов'язанням поєднана з доброю поведінкою. Благочестя - є однією з чеснот, високо шанованих в православній церкві, до якої прагне кожен православний християнин.
Для платоністів, благочестя (грец. eusebeia) означало "правильну поведінку в стосунку до богів". Для стоїків, "знання того, як треба поклонятися та шанувати Бога".
Як і інші чесноти благочестя – це теж питання духовного навику, до якого людина повинна привчити себе.
[ред.] Церковне благочестя
Під церковним благочестям слід розуміти відношення до храму, до святинь, які в ньому знаходяться, віднjшення до самого себе як учасника церковних богослужінь, як до християнина, як до дому Святого Духа. Церковне благочестя — відношення до богослужіння, до ікон, до всіх предметів, які так чи інше пов'язані з християнським віровченням. Церковне благочестя — це система правил, канонів, традицій, прийнятих Православною Церковою.
Відомо що, церковне благочестя починається з відношення до храму. Якщо людина приходить до храму з благоговінням, безумовною повагою до святинь, то таку людину приймуть зі всією душевною теплотою. І, звісно, що в незалежності від того, чи вміє така людина вести себе в храмі, овона не буде почувати себе і чужою. Але не слід нехтувати і правилами церковного благочестя.
Істинно благочестивий православний християнин – це той, хто може проявити свої почуття і зовні: стати на коліна, поцілувати ікону, дотримати піст, запалити лампаду, - але й внутрішнє повинен відповідати цьому поняттю: вміти слухати інших людей, піклуватися про ближніх, не бути рівнодушною до чужої біди.
[ред.] Благочестя в Новому Заповіті
- Є необхідною вимогою до єпископа чи пресвітера (Тит. 1:8).
- Пусте і безплідне, якщо не виражається у праведному житті (Якова 1:26).
- Є результатом дії Божої благодаті у віруючих (Тит. 2:11-12; 2 Пет. 1:3).
- Є великим нбуттям, єдиною правдивою цінністю для людини (1 Тим. 6:6).
- Не є гарантією плотського благополуччя (1 Тим. 6:5).
- Виражається у тому, щоби проявляти любов та милість до страждаючих та хоронити себе незанечищеним від світу (Якова 1:27).
[ред.] Синівське благочестя
Синівське благочестя – одна з китайських чеснот. Всі добросердечні і спосібні святі в історії Китаю розповсюджували ідею про синівське благочестя серед своїх людей. Тільки коли людина поважає і любить своїх батьків, вона може поважати старших людей в суспільстві і скромно в нихвчитися на робочому місці, посвячувати себе країні і жертвувати своїм життям для захисту своєї держави. Істинне значення синівського благочестя і його характерні особливості використовувалися, щоби виховати дітей і людей. Результати цього були дуже добрими. Китайці вірили, що в очах Бога, синівське благочестя є однією з великих чеснот і повинно цінитися і розповсюджуватися серед людей.
