Бенгальська мова

Бенгальська мова — офіційна мова країни Бангладеш, а також штату Індії Західна Бенгалія.

Бенгальська мова відноситься до індійської групи індоєвропейських мов.

Як графічну основу бенгальська мова використовує алфавіт бонгаккхор, який походить (як деванагарі, гурмукхи і інші письменності Індії) від графіки брахми.

Близько 215 млн. осіб говорять цією мовою (за оцінкою 2005 р.).

УРЕ — мова бенгальців, корінного населення Сх. Індії. Належить до новоіндійської групи індоєвропейських мов. Нею розмовляють понад 60 млн. чол. Складається з трьох діалектів: західного, східного і південного. Основоположником сучасної літ. Б. м. на народній основі був Р. Тагор. За словниковим складом близька до санскритської мови, але відрізняється від неї граматичною будовою. Графіка Б. м. становить видозміну санскр. письма (нагарі). Найдавніші пам'ятки сягають 9—10 ст.

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• Chatteji S. K. The origin and development of the Bengali language, р. 1—2. Calcutta, 1926;
• Kulundžić Z. Historija pisama. Zagreb, 1957.