Архівознавство

Архівозна́вство — допоміжна історична наука, яка вивчає історію розвитку архівної справи.

До Жовтн. перевороту через відсутність в Росії і на Україні держ. установ, які б відали архівамними питаннями архівознавством займалася археографія. Але вона приділяла увагу лише збиранню і описуванню архівних документів. Як окрема допоміжна історична наука А. сформувалося після Жовтн. перевороту, коли за декретом РНК РСФРР, підписаним В. І. Леніним 1 червня 1918, архівні документальні матеріали оголошено всенарод. власністю і архівна справа була централізована. А. виникло з потреби досліджувати історію розвитку архівної справи, узагальнити практичний досвід роботи державних архівів, виробити наук, методи зберігання, обліку і всебічного використання архівних документальних матеріалів. А. розробляє питання наук. упорядкування архівних документів: визначення їх фондової належності, принципів систематизації, описування і складання наук.-довідкового апарату, що розкриває зміст і склад документальних матеріалів архівних фондів. А. науково обґрунтовує експертизу архівних документів, щоб на постійне зберігання в архівах залишити тільки матеріали, які мають наук., політ. і практич. значення.

Питання А. висвітлювались в архівознавчих журналах: «Архивное дело», «Архівна справа», «Радянський архів», «Архів Радянської України». Сучасні проблеми А. висвітлюються в періодичних виданнях: «Исторический архив», «Вопросы архивоведения» (Научно-информационный бюллетень ГАУ МВД СССР), «Науково-інформаційний бюлетень» Архівного управління МВС УРСР.

[ред.] Література

• Теория и практика архивного дела в СССР. М., 1958.