Апокаліпсис

Цей термін має також інші значення

Видіння Святого Івана Богослова на острові Патмос. Ілюстрація з молитовної книги "Вельми Багатих Годин Князя Беррі"

Епізод з Апокаліпсису: Ягня та Книга зі 7-ма печатями. Картина Франца Ґеорґа Германна (пом. у 1768 р.)

Апокалі́псис (грец. αποκαλυψις — відкриття, одкровення), «Об'явлення Івана Богослова» — остання книга Нового Заповіту. А. написаний бл. 69 Іваном Богословом на засланні на острові Патмос, де він мав видіння.

Апокаліпсис є одним з найдавніших творів християнської літератури. Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа, тисячолітнє царство Боже після Страшного Суду апокаліпсис містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу. Апокаліпсис — єдина книга з усього Нового Заповіту, яку можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої» літератури, разом з «пророчими» книгами Старого Заповіту.

[ред.] Інтерпретація пророцтв Апокаліпсису

Апокаліпсис – пророча книга, яка як старозавітні пророцтва не були зрозумілими, доки не справдилися, так і ця пророча книга Нового Заповіту залишається у багато в чому таємницею. А все ж таки по ній можна багато догадуватися. Є різні «школи» інтерпретації пророцтв Об'явлення. В той час як одні теологи («претеристи») вважають, що св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії — і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань — інші теологи («футуристи») бачать в Об'явленні пророцтва про долю всього людства, всієї людської історії. Нарешті, є теологи-«символісти», які бачать у пророцтвах Об'явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.