Матвієнко Анатолій Сергійович

Інші люди з прізвищем Матвієнко

Анато́лій Сергі́йович Матвіє́нко — український політик.

[ред.] Біографія

Народився 22 березня 1953 р. м.Бершадь (Вінницька область) в сім'ї робітника. Українець. Батько - Сергій Кузьмович (1928), мати - Марія Павлівна (1928) - пенсіонери, дружина Ольга Василівна (1953) - доцент Київського лінґвістичного університету; сини Віктор і Павло.

У 1975 р. закінчив Львівський сільсько-господарський інститут, факультет механізації сільського господарства за спеціальністю інженер-механік.

У 1975-76 рр. - завідував гаражем, 1976-77 - працював головним механіком відділу механізації Бершадського районного міжколгоспного будівельного управління.

[ред.] Комсомольська юність

З 1977 - на комсомольській роботі. З грудня 1977 р. - 1-й секретар Бершадського РК ЛКСМУ. З 09.1980 - 2-й секретар, з 1983 - 1-й секретар Вінницького ОК ЛКСМУ. З 03.1985 - секретар ЦК ЛКСМУ. 10.1988-89 - аспірант кафедри економіки, Київський інститут політології та соціального управління. 1989-91 - 1-й секретар ЦК ЛКСМУ, член ЦК КПУ.

Народний депутат України 12(1) скликання від Бершадського виборчого округу №30, Вінницька область. Переміг вже в першому турі (з'явилося 97.6%, за 75.6%. 1 суперн. (Сидоренко М.Ф., колгосп, бригадир трактористів, 1-й тур - 21.7%). У парламенті очолив комісію у справах молоді (з 06.1990). У 1991 р. став Президентом Фонду міжнародного молодіжного співробітництва.

04.1993-02.96 - голова Політради партії Трудовий Конгрес України. В березні 1994 р. балотувався у народні депутати України у Бершадському виборчому окрузі №54 (Вінницька область). 1-й тур - 36.32%, 1 місце з 10 претендентів; 2-й тур - 47.44%, 1 місце з 2 претендентів, проте депутат так і не був обраний.З 07.1994 - голова, Фонд сприяння розвитку міст. України.

З 07.1995 - заступник голови об'єднання "Нова Україна". На установчому з'їзді Народно-демократичної партії (далі – НДП) у лютому 1996 році обраний її головою.

[ред.] Вінницька область

З 18 червня 1996 - виконувач обовязків голови, 31 серпня 1996 призначений керівником Вінницької облдержадміністрації. Призначення Матвієнка губернатором Вінничини, на перший погляд, важко з'ясовний крок Президента. Дійсно, з регіоном його зв'язує тільки місце народження, а до економіки Анатолій Сергійович взагалі не мав ніякого відношення. Передуючі призначенню тридцять років свого життя Матвієнко провів на комсомольській роботі і доріс до першого секретаря ЦК ЛКСМ України. До 1996 року він очолював Фонд підтримки розвитку мистецтв, паралельно був лідером Трудового конгресу України, а в лютому 1996 року став головою Народно-демократичної партії, що тільки що сформувалася. Очевидно тільки те, що не останню роль в цьому зіграв той факт, що Анатолій Сергійович подавав усіляку підтримку всім ідеям Презідента Л. Кучми щодо Конституції (затвердження якої мало ось-ось відбутися).

Очоливши виконавчу владу в регіоні, Матвієнко з властивою йому енергією почав розвивати і укріплювати "тили" новонародженої НДП. До кінця 1996 року партія вже повновладно правила бал на Вінничині. А спочатку 1997 року в структурі виконавчої влади регіону вдень з вогнем потрібно було шукати керівника – не члена НДП. Після двох місяців роботи в статусі виконуючого обов'язки, Матвієнко став повноправним керівником виконавчої влади в регіоні. Росла і розвивалася також і НДП – дітище Матвієнка, визначивши собі метою "партизацію вітчизняної бюрократії". З часом НДП вже мала своїх людей на ключових посадах в державі (Євген Кушнарьов – голова Адміністрації Президента України, Роман Безсмертний – представник Президента у Верховній Раді України, Валерій Пустовойтенко – міністр Кабінету Міністрів України і інші).

Підсиливши свої позиції, Матвієнко рішається на відкриту і вельми серйозну конфронтацію з Прем'єр-міністром України П. Лазаренком. Він неодноразово відзначає не тільки нездатність уряду вивести країну з кризи, але і зловживання як самого Прем'єра, так і деяких міністрів. При цьому Матвієнко ніколи не забував виразити повну підтримку курсу президента Л. Кучми (за винятком кадрової політики). У червні 1997 року Анатолій Сергійович заявив, що у випадку, якщо президент не ухвалить рішення про відставку прем'єра, він сам піде у відставку з посади голови Вінницької обладміністрації. Врешті-решт, НДП в серпні 1997 року змогла побачити в прем'єрському кріслі свого члена В. Пустовоїтенка.

На тлі такої бурхливої політичної діяльності в масштабах країни успіхи Матвієнка в рідній вінницькій вотчині в господарській сфері виглядали куди скромніше. Промисловість регіону простоювала. Збирання цукрового буряка зривалося (цукрова промисловість – основа економіки регіону). Отже, побудувавши могутню партійну структуру, Матвієнко, по суті, добився того, що свої численні біди населення Вінничини пов'язувало саме з НДП. Це не могло не відіб'ється на популярності партії в регіоні. На виборах 1998 року за НДП проголосувало лише 12,4% вінничан (для порівняння: за комуністів свої голоси віддали 24,9%, за блок селянської і соціалістичної партій – 19,7% виборців).

[ред.] Київська кар'єра

У березні 1998 року знову обраний народним депутатом від виборчий округ №17 (Вінницька область, з'явилося 77.7%, за 27.6%, 13 суперників), одночасно балотуючись за списками НДП (№2 в списку). Очолив фракцію НДП в Верховній Раді, працював в комітеті з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

У квітні 1998 року склав повноваження голови НДП, у липні - вийшов з партії і фракції, залишившись безпартійним депутатом.

Створив і в грудні 1999 р. очолив Українську народну партію "Собор". Був членом ради "Громадської ініціативи "Форум національного порятунку" (з 02.2001); представником Громадянського комітету захисту Конституції "Україна без Кучми" для ведення переговорів з представниками режиму.

Народний депутат України 4-го скликання . 04.2002-05.05 від блоку Ю.Тимошенко, №2 в списку. На час виборів: народний депутат України, член УНП "Собор". Уповноважений представник фракції Блоку Ю.Тимошенко (з 05.2002), голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з 06.2002). Склав депутатські повноваження 19 травня 2005.

20 квітня-21 вересня2005 - голова Ради Міністрів АР Крим. 11.2005-05.06 - заступник Глави, Секретаріат Президента України.

Народний депутат України 5-го скликання, обраний по багатомандатному загальнодержавному округу, Блок "Наша Україна": Політична партія "Народний Союз Наша Україна", Народний Рух України, Партія промисловців і підприємців України, Конгрес Українських Націоналістів, Українська республіканська партія "Собор", Партія Християнсько-Демократичний Союз, порядковий номер у списку 12. Дата набуття депутатських повноважень: 25 травня 2006 р, на час виборів: заступник Глави Секретаріату Президента України, член УРП "Собор".

Народний депутат України 6 скликання з 11.2007 від блоку "Наша Україна - Народна самооборона", №22 в списку. На час виборів: президент Інституту відкритої політики, голова УРП "Собор".

Почесна Грамота Президії ВР України (1988). Орден Святого архістратига Божого Михаїла (01.1999; УПЦ КП).

Захоплення: футбол, поезія.

[ред.] Ресурси інтернет

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С.»
• Політична еліта українських регіонів